Стримання позивів до сечовипускання може бути шкідливим для здоров’я

Джерело: CNN

За даними фахівців, часте стримання позивів до сечовипускання може бути небезпечним для здоров’я.

Джейсон Кім, доцент кафедри урології у Медичній школі Ренесансна при Університеті Стоун-Брук на Лонг-Айленді зауважив, що стримання сечовипускання загалом може бути нешкідливим, однак в окремих випадках є пряма загроза здоров’ю, зокрема якщо стримання стає регулярним.

Ці ризики, насамперед зумовлені причинами та способами сечовипускання.

Кім пояснив, що контроль над сечовипусканням здійснюється складною неврологічною системою.

“Ваші нирки виробляють сечу, а потім (сеча) рухається двома трубками, які називаються сечеточниками, у сечовий міхур. Я б сказав, що нормальний обсяг сечового міхура близько 400-600 кубічних сантиметрів”.

Коли сечовий міхур заповнений приблизно наполовину, нервові рецептори надсилають сигнал мозку, що пора в туалет. Натомість мозок сигналізує сечовому міхуру, що потрібно стримати сечовипускання до певного моменту.

“Саме мозок надсилає сигнали, які розслабляють м’яз сфінктера уретри та змушують м’язи сечового міхура скорочуватись, щоб видавати сечу”.

Лікар-уролог Девід Шустерман розповів, що у сечі сконцентровано токсини, відтак організм намагається позбавитись від них.

“Ми створені так, тому що якби ми просто здійснювали сечовипускання йдучи дорогою, хижаки б почули запах. Оскільки у сечі є токсини, організм намагається позбавитись від них. Але ви стримуєте токсини, тому що у них є запах, і ви хочете мати змогу вивести токсини, коли ви більш захищені”.

Але затримка сечі збільшує ризик виникнення інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ), яка виникає через потрапляння бактерій у ці шляхи.

За словами лікаря-уролога Джаміна Брахмбхатта, сечовипускання повинно позбавляти від інфекцій, відтак затримка сечі може створити поживне середовище для бактерій.

Саме тому жінкам рекомендують сечовипускання після сексу, оскільки тертя під час інтиму може сприяти попаданню бактерій в уретру.

Якщо не лікувати ІСШ, вона може перейти до нирок і призвести до інфекції нирок, зауважив Кім. Якщо й цю інфекцію не контролювати, може виникнути уросепсис.

Також часте стримання сечовипускання може призвести до перенапруження і, як наслідок, ослаблення м’язів сечового міхура, відтак вони не зможуть генерувати достатньо сил для сечовипускання.

“Це ускладнює повне випорожнення, коли ви нарешті робите це. Коли таке відбувається, ви можете опинитись у замкнутому колі: більше сечі, яка залишилась, може означати більший ризик інфекцій”, – попередив Брамбхатт.

За словами експертів, постійне ігнорування природних позивів може призвести до того, що вони стануть менш помітними чи взагалі не працюватимуть.

“Ми часто бачимо таке з медсестрами чи вчителями. Вони взагалі не ходять в туалет протягом дня, коли вони на зміні чи у класі”, – розповів Кім.

Він додав, що якщо людина не може здійснити сечовипускання – не варто зволікати, а краще звертатись до лікаря.

У найгірших випадках затримка сечі може призвести до зворотньої течії сечі у нирки, що може викликати інфекції, пошкодження нирок чи гідронефроз – стан, коли нирки пухнуть та розтягуються через накопичення.

Недостатнє сечовипускання також може викликати болі внизу живота, спазми чи каміння у сечовому міхуру.

Відтак краще якнайшвидше піти в туалет, якщо ви відчуваєте позив, рядять експерти.

При цьому зауважують, що для середньостатистичної здорової людини затримка сечі на кілька годин кілька разів на тиждень навряд чи завдасть вагомої шкоди. Але регулярне ігнорування позивів, яке триває тижнями чи довше, загрожує і сечовому міхуру, і ниркам.

Найбільший ризик є щодо осіб, які не можуть боротись з інфекціями. Це люди похилого віку і люди з нейрогенними захворюваннями сечового міхура чи нирок.

Шустерман попередив, що і вагітні жінки також повинні бути максимально уважними щодо сечовипускання, бо вони і без цього мають високий ризик виникнення ІСШ через збільшення ваги та тиск на сечовий міхур, що може перешкоджати нормальному сечовипусканню.

• Результати дослідження, презентованого на щорічній зустрічі Радіологічного товариства Північної Америки, свідчать, що використання електронної сигарети з нікотином або без нього знижує сатурацію, що може означати, що легені людини отримують менше кисню.