Україна транзитує 14 млн тонн російської нафти до Європи, що приносить РФ $6 млрд – експерт

Джерело: Сергій Макогон в колонці для “Дзеркало тижня”

Екскерівник ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон у свої статті зазначив, що на третій рік повномасштабної війни Україна і надалі транзитує близько 14 млн тонн російської нафти до країн Східної Європи, що приносить у військову скарбницю Кремля 6 млрд дол.

Як повідомляється, у бюджеті РФ на 2025 рік військові витрати заплановані у розмірі 13,2 трлн рублів (130 млрд дол.), що на 25% більше, ніж 2024-го (10,4 трлн рублів), при цьому нафтогазові доходи історично становлять значну частину загальних доходів бюджету (27,1%). Саме тому основним завданням західних санкцій проти Росії є позбавлення РФ нафтогазових доходів.

“Ще в червні 2022 року Європейський Союз запровадив шостий пакет санкцій проти РФ, який, зокрема, включав заборону на купівлю та імпорт до ЄС російської сирої нафти та нафтопродуктів. Обмеження почали діяти з 5 грудня 2022 року для сирої нафти та з 5 лютого 2023 року — для інших продуктів переробки нафти. Але санкції включали тимчасовий виняток для імпорту сирої нафти трубопроводами до тих держав — членів ЄС, які через своє географічне положення страждають від особливої залежності від російських поставок і не мають реальних альтернатив”, – йдеться в матеріалі.

За словами Макогона, в Німеччини та Польщі було “достатньо політичної волі”, щоб відмовитися від цінових пропозицій Кремля, розбудувати альтернативні маршрути постачання нафти та повністю припинити імпорт російської нафти через північну гілку нафтопроводу “Дружба” ще з середини 2023 року. Тоді як Чехія планує відмовитися від імпорту нафти через південну гілку “Дружби”, яка проходить через Україну, вже на початку 2025 року.

Натомість Угорщина та Словаччина, як зазначається, надалі імпортують мільйони тонн російської нафти та категорично наполягають на продовженні транзиту цієї нафти через Україну, попри існування альтернатив.

Відтак, Хорватія пропонує розширити нафтопровід Adria, здатний транспортувати неросійську нафту з хорватських портів до Угорщини та Словаччини. Хорватський трубопровідний оператор JANAF показав, що може відправляти до Угорщини 1,2 млн тонн сирої нафти на місяць, чого достатньо для покриття всіх потреб нафтопереробних заводів угорської енергетичної компанії MOL в Угорщині та Словаччині.

Згідно з повідомленням, угорська сторона законтрактувала лише 2,2 млн тонн 2024 року для транспортування цим нафтопроводом, що становить лише 15% від його потужності. Окрім того, угорські офіційні особи висловили скептицизм щодо залежності від Хорватії — союзника ЄС і НАТО.

“Хорватія просто не є надійною країною для транзиту”, — заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто.

Натомість Угорщина покладається на російську нафту та її транзит через Україну, де вже третій рік йде війна і нафтопроводи можуть бути зруйновані у будь-який момент.

“Тому нам не варто очікувати від проросійських політиків Орбана та Фіцо появи політичної волі для зупинки закупівлі енергоносіїв у РФ і розбудови альтернативних маршрутів постачання неросійської нафти до їхніх країн. Україна має діяти самостійно для захисту національних інтересів і скорочення валютних надходжень Кремля”, – наголосив Макогон.

Він додав, що “Укртранснафта” прокачує російську нафту за десятирічним контрактом від 2019 року. Як пише російський “Інтерфакс”, українська компанія за десять років має отримати 1,5 млрд дол. доходів за транзит, або в середньому 150 млн дол. на рік. Для порівняння, Росія заробляє на постачанні нафти через Україну близько 6 млрд дол. на рік. Тобто Україна отримує в 40 разів менше від Росії.

На думку Макогона, найпростіший варіант — зупинити транзит, “посилаючись на форс-мажорні обставини”, зокрема, війну, розв’язану Росією.

Він пояснив, що зазвичай контракти на транзит включають пункт про форс-мажор, який дає можливість стороні відмовитися від виконання своїх зобов’язань навіть без штрафних санкцій.

“Вочевидь, що навіть неоголошена війна РФ проти України підпадає під поняття форс-мажору і дозволяє відмовитися від виконання цього контракту. Про існування контрактів на транзит російської нафти іншими російськими або угорськими контрагентами невідомо. Тому керівництво “Укртранснафти” або “Нафтогазу” могло б прийняти рішення про припинення транзиту нафти та оголошення форс-мажору, але, безумовно, воно має прийматися на рівні військово-політичного керівництва країни (зараз це ОПУ)”, – продовжив експерт.

Іншим варіантом є запровадження санкції РНБО на транзит нафти російського походження.

“Спроба України в червні 2024 року запровадити санкції на транзит нафти російського “Лукойлу” ні до чого не призвела. Угорці просто почали купувати російську нафту на кордоні Україна—Білорусь та продовжили її транспортувати вже як угорську”, – розповів Макогон.

За його словами, продовження експорту російської нафти через українську територію, який приносить до російського бюджету 6 млрд дол. щороку, створює критичні загрози для національної безпеки України, бо ці кошти потім використовуються Кремлем для виробництва зброї для війни проти нашої країни.

Для зупинки транзиту, як зазначив Макогон, Україна має разом з Європейською комісією та США активно лобіювати запровадження повної заборони на імпорт російських нафти та газу (трубного і СПГ) до Євросоюзу.

Також Україна повинна скористатися своїм суверенним правом на запровадження санкцій проти російської нафти та заборонити її транзит Україною з 1 грудня 2024 року (може включати перехідний період не більш як шість місяців). Україна також не має ігнорувати будь-які схеми обходу таких санкцій шляхом укладання комерційних угод на кордоні із РФ.

І зрештою Україні потрібно шукати можливість реалізувати нові спільні проєкти з країнами ЄС для посилення регіональної енергетичної безпеки та її незалежності від РФ. Наприклад, після війни варто повернутися до проєкту транспортування нафти через Одесу нафтопроводами України до Польщі та Східної Європи. Це могло б значно спростити доступ каспійської нафти на ринки Європи, резюмував Макогон.

• Від 7: 00 1 січня 2025 року Україна припинила транспортування російського газу через свою територію.