Втрати армії РФ сягнули понад мільйона: за добу – ще 940 окупантів
Джерело: Генштаб ЗСУ
Загальні бойові втрати російських військ від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року й до 15 серпня 2025 року орієнтовно становлять близько 1 мільйона 68 тисяч 40 осіб. Лише за минулу добу ЗСУ ліквідували ще 940 окупантів.
За цей час українські сили знищили 11 106 танків, 23 133 бойові броньовані машини та 31 498 артилерійських систем. Також ліквідовано 1 467 реактивних систем залпового вогню та 1 207 засобів протиповітряної оборони.
У повітрі Росія втратила 422 літаки, 340 гелікоптерів та 51 190 безпілотників оперативно-тактичного рівня. Кількість збитих крилатих ракет – 3 558.
На морі знищено 28 кораблів і катерів та один підводний човен.
Втрати в автомобільній техніці та автоцистернах становлять 58 596 одиниць, а спеціальної техніки – 3 940.
- Напередодні роковин Варшавської битви або ж “Дива на Віслі” прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск попередив, що російська загроза не втратила актуальності. Туск додав, що сьогодні Росія надалі хоче завойовувати такі держави, як Україна та Польща.
Під час військових навчань НАТО у Швеції українські оператори дронів продемонстрували перевагу у безпілотній війні та “розгромили” шведські підрозділи у межах тренувального сценарію.
Російські війська дедалі частіше здійснюють удари по об’єктах американських компаній в Україні, тоді як реакція Білого дому залишається обмеженою, мовиться у розслідуванні The New York Times.
В ніч на 12 травня підрозділи Сил оборони України завдали уражень по низці важливих об’єктів російських окупантів.
Знижки на флагманську російську нафту зросли вперше з початку війни в Ірані, оскільки зміна очікувань щодо можливого завершення конфлікту на Близькому Сході сколихнула нафтові ринки.
9 травня угорський парламент розпочав роботу в новому складі, а лідер партії “Тиса” Петер Мадяр офіційно зайняв крісло прем’єр-міністра. Для українського політикуму, схильного до швидких емоційних висновків, це виглядає як “світанок нової ери” без Віктора Орбана. Проте аналіз останніх подій та історичного контексту свідчить про те, що нова глава відносин починається не на чистому папері, а на фундаменті з глибоких системних криз, професійної деградації дипломатії та стратегічних пасток, залишених попереднім режимом.