Втрати ворога: протягом доби ліквідовано понад 1300 російських військових
Джерело: Генеральний штаб Збройних сил України
Триває 979-та доба повномасштабної російсько-української війни. За цей час втрати військ РФ у живій силі (вбиті та поранені) сягли понад 692 тисячі осіб.
За підрахунками Генштабу, станом на 29 жовтня 2024 року, орієнтовні втрати російських окупаційних військ в Україні становлять:
- особового складу ‒ близько 692 080 (+1 360 за добу)
- танків ‒ 9 129 (+9 за добу)
- бойових броньованих машин ‒ 18 404 (+9 за добу)
- артилерійських систем – 19 917 (+45 за добу)
- РСЗВ – 1 241 (+1 за добу)
- засоби ППО ‒ 984
- літаків – 369
- гелікоптерів – 329
- БпЛА оперативно-тактичного рівня – 17 939 (+72 за добу)
- крилаті ракети ‒ 2 625
- кораблі/катери ‒ 28
- підводні човни – 1
- автомобільної техніки та автоцистерн – 27 749 (+89 за добу)
- спеціальна техніка ‒ 3 566 (+10 за добу)
Минулої доби окупанти завдали щонайменше 70 авіаударів, скинувши при цьому 119 КАБ. Окрім того, загарбники задіяли для ударів 685 дронів-камікадзе та здійснили близько 3800 обстрілів по позиціях наших військ і населених пунктах.
- Республіка Хорватія постачить Україні частину своїх танків і бойових машин східного виробництва. Тоді як на суму, переданого озброєння для України, зменшиться загальна ціна нового Leopard 2A8 для Хорватії.
Станом на ранок 25 грудня через нові російські удари частина споживачів у чотирьох областях залишається без електропостачання. В Одеській області діють аварійні відключення через наслідки попередніх атак.
Бурундський футболіст Ігіранеза Еме Герік помер після того, як знепритомнів під час матчу. Вважають, що він проковтнув монету, яку тримав у роті як частину чаклунського ритуалу.
У ніч на 25 грудня безпілотники атакували порт Темрюк у Краснодарському краї РФ, після чого там зайнялися два резервуари з нафтопродуктами.
Уночі російські окупанти знову вдарили по портовій та промисловій інфраструктурі Одещини. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще двоє постраждали.
Різдво без храму, без родини й без свободи – але з пам’яттю, солідарністю й упертістю бути собою. Спогади Надії Світличної про святкування Різдва в мордовських таборах – це не лише особиста історія виживання, а й свідчення того, як радянська репресивна система намагалася зламати українську ідентичність і як їй це не вдалося.