«Ви чуєте ці кулі, це народ промовляє» – сьогодні 80 років з убивства філософа українського націоналізму Юрія Липи

На світанку 20 серпня 1944 року курінного лікаря Української повстанської армії Юрія Липу по-звірячому замордували найманці НКВС. Його понівечене тіло було знайдене у селі Шутова Яворівського району Львівщини. Чи знали комуністи тоді, що катували не просто українського повстанця, а одного з ідеологів українського націоналізму, філософа, автора геополітичної Чорноморської доктрини, лікаря, публіциста, письменника та поета? Ми про це вже ніколи не дізнаємося.

Юрій Липа, джерело: архів

Юрій Липа народився 5 травня 1900 року в Одесі в сім’ї відомого українського письменника, громадського діяча, лікаря та борця за незалежність України Івана Липи, який обіймав посаду комісара Одеси від Центральної Ради, міністра культів і віросповідань Директорії УНР, а також був автором проєкту першої Конституції УНР і міністром охорони здоров’я в уряді УНР в екзилі.

За іншою версією, його справжнє ім’я та прізвище — Григорій Андрійович Геращенко. Він народився на Полтавщині (Старі Санжари) в родині священника Андрія Геращенка та Єлизавети Іванівни. У лютому 1910 року, будучи ще дитиною, його всиновили хрещені батьки — доктор Іван Львович Липа та дружина священника Григорія Прихожого — Євлампія Іванівна, змінивши йому прізвище, ім’я та по батькові. Існує припущення, що Григорій Геращенко насправді був рідним сином Івана Липи від Єлизавети Геращенко, але народився в родині Андрія Геращенка.

Іван Липа, батько Юрія Липи, джерело: соцмережі

Початкову освіту здобув у гімназії № 4 в Одесі, де також вступив до Новоросійського університету.

Навряд чи хибною буде гіпотеза багатьох істориків, що саме батько Юрія – Іван Липа – прищепив синові палкий патріотизм і волю до боротьби за українську державність.

У 1917 році молодий Юрій Липа починає свій літературний шлях, ставши редактором часопису “Вісник Одеси” та публікуючи свої перші брошури, серед яких: “Союз визволення України”, “Королівство Київське за проєктом Бісмарка”, “Носіть свої відзнаки” та “Гетьман Іван Мазепа”. Ці твори вийшли у видавництві “Народний стяг”, заснованому його батьком.

Зважаючи на загрозу більшовицького перевороту в Одесі, Юрій вступає до лав Гайдамацької дивізії під керівництвом полковника Луценка та підполковника Змієнка, а пізніше — до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, де бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси. Після звільнення міста об’єднаними німецько-австрійськими та українськими військами Юрій стає заступником командира одеської “Січі” Т. Яніва та редагує українську щоденну газету, а також видає свою останню книжку, написану в Одесі, — “Табори полонених українців”.

Наступні роки відзначилися насиченою творчою діяльністю, наповнених ідеями віри у вищу ідею України, орієнтацію на Європу, вдосконалення культури з дотриманням традицій, боротьби з провінційністю та малоросійським шароварництвом. Юрій липа випускає низку літературознавчих статей, публікує поетичні збірки та романи. У 1934 році він випустив збірку своїх літературознавчих есе з назвою “Бій за українську літературу”, де він проаналізував стан української літератури, її цінність, а також визначив напрямок, в якому потрібно рухатися.

Юрій Липа, архів

У 1936 році Юрій Липа опублікував тритомник новел під назвою “Нотатник”, присвячений темі національно-визвольних змагань 1917–1921 років. У цих новелах, зокрема в “Кам’янець столичний” та “Гринів”, автор майстерно і глибоко зобразив героїчний характер інтелігента. Липа створив образ нового типу героя — інтелігента, який є відданим своїм ідеалам, цілеспрямованим і активним. Персонажі його творів — люди високого інтелекту та витонченої душевної організації, які є природними провідниками, європейськими героями, але водночас залишаються типовими представниками свого народу. У тому ж році Липа випустив дві політичні праці — “Українська доба” та “Українська раса”, де він аналізує політичні доктрини Європи ХХ століття.

“Всеукраїнська трилогія” Юрія Липи

Ідейно-філософські погляди Липи найбільш повно розкриваються в його “всеукраїнській трилогії”, яка включає “Призначення України” (1938), “Чорноморська доктрина” (1940) та “Розподіл Росії” (1941). У цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

Праця Юрія Липи “Призначення України” присвячена аналізу історичної місії України в контексті європейської та світової історії. У цій роботі Липа розглядає Україну як центр Європи з унікальним геополітичним положенням і важливою роллю в розвитку цивілізації.

Липа стверджував, що Україна має особливе призначення в історії, яке полягає у створенні самостійної та незалежної держави, яка буде слугувати мостом між Сходом і Заходом, разом з тим бачив нашу державу потенційним лідером Східної Європи. У своїй праці він підкреслював, що український народ має власну культурну та духовну ідентичність, яка повинна бути збережена й розвинута.

Юрій Липа наголошував на важливості збереження єдності українських земель і необхідності боротися за повну політичну й економічну незалежність від будь-яких зовнішніх впливів.

Значна частина “Призначення України” виділена на аналіз глобальних процесів та змін в міжнародній політиці. Липа акцентує на тому, що майбутнє України залежить від її здатності адаптуватися до цих змін і зайняти своє місце серед інших націй.

Праця Юрія Липи під назвою “Чорноморська доктрина” – це геополітична концепція, основна ідея цієї якої полягає в тому, що майбутнє України та її незалежність тісно пов’язані з контролем над Чорним морем і формуванням співдружності держав Чорноморського басейну. Липа вважав, що Україна має зайняти центральне місце серед країн регіону, об’єднуючи зусилля Балканських, Кавказьких і інших чорноморських народів для забезпечення стабільності та незалежності всього регіону.

Праця “Розподіл Росії” ґрунтується на описі майбутнього Росії у випадку успішної боротьби України за свою незалежність. Липа був переконаний: вільною Україна може стати лише після знищення Москви як “столиці російської наддержави”. Ця ідея вкотре ожила на вустах багатьох після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2024 року. Філософ стверджував, що вільною Україна може стати лише після знищення Москви як “столиці російської наддержави”. Ця ідея вкотре ожила на вустах багатьох після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2024 року.

У своїй праці Юрій Липа пропонує концепцію “дезінтеграції” Росії, тобто вона повинна втратити свою цілісність як імперія, а на її місці з’являться нові національні держави. Зокрема, Липа вважав, що Україна повинна стати рушійною силою цього процесу, допомагаючи народам Кавказу, Поволжя та інших регіонів вибороти незалежність і звільнитися від російського домінування. Такий сценарій, на його думку, міг би забезпечити стабільність у Східній Європі та сприяти зміцненню української держави як незалежного геополітичного гравця.

У “Розподілі Росії” Липа описує, як зміни на території Росії вплинуть на баланс сил у світі. Він передбачає створення нових державних утворень на місці колишньої Російської імперії та зміцнення ролі національних держав у Східній Європі та Азії.

Друга світова війна та убивство Юрія Липи

У 1940 році, в складний воєнний період, Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим заснували у Варшаві Український Чорноморський інститут – науково-дослідну установу, яка мала займатися вивченням політичних і економічних проблем, що можуть виникнути перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940–1942 років вони випустили 40 важливих праць. Їхньою мрією було після відновлення Української держави перенести цей інститут до Одеси, де він мав стати потужним науковим центром. З цією метою Юрій Липа у 1942 році відвідав Одесу і навіть організував видання кількох наукових збірок, але війна не дала змоги реалізувати задумане.

Юрій Липа, джерело: архів

Влітку 1943 року, після переїзду до Яворова (сучасна Львівська область), Липа став одним із активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, він організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для Української Повстанської Армії, створював тексти листівок та відозв для населення і німецьких солдатів. Його діяльність привернула увагу вищого керівництва нацистської Німеччини. За наказом Гітлера Юрія Липу було доправлено до Берліна, де йому запропонували очолити маріонетковий уряд України. Однак Липа відмовився від цієї пропозиції і, на диво, залишився живим.

З липня 1944 року він працював як курінний лікар у повстанському шпиталі в селі Іваники на Яворівщині. Радянська влада також звернула увагу на його діяльність, і 19 серпня 1944 року підрозділом НКВС Юрій Липа був захоплений в селі Іваники, Яворівського району. На світанку 20 серпня 1944 року його було по-звірячому катовано і вбито в селі Шутова Яворівського району, що на Львівщині.

Пам’ятний хрест в с. Шутова неподалік місця загибелі Юрія Липи. Напис на підніжжі: “Цей хрест — німий свідок катувань 19-20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи”.

Юрія Липу поховали в селі Бунів Яворівського району. Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10 жовтня 1945 року йому було посмертно присвоєно звання полковника УПА з датою старшинства 21 серпня 1944 року.

Цитати Юрія Липи

Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, —
В одній хвилині з’явиться тобі
Твоє призначення і зміст.

(Призначення // Поезія. — С. 21)

Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою.
Українські герої — це висловники туги і праці багатьох поколінь.
Ви чуєте ці кулі, це народ промовляє.
Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
Вся історія людства — це боротьба держав віри з державами сумніву — в ім’я перемоги віри.
Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?
Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих — ось що є найважливіше в окресленні слова “нація”.
Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.
Історія нашого духу і крові — то історія наших провідників, нашої еліти.
Хто може дати право українцям? Воно в них самих.
Большевизм не розпочав нічого, чого б не провадив або не пробував впровадити царизм.
Все, що рідне, то — рідне, вороже — ворожим зостане, йди без вагань і без схибу і вдар там, де треба.
Слинна перспектива — “з ворогом по правді жить”.
Мова ніколи не створиться бюрократією.
Погляд зсередини свого національного “Я” — це єдиний шлях, яким можна вискочити з провінційності.
Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви, як столиці російської наддержави.
Сила є аргументом, але змістом України є справедливість.
Шукай у власних глибинах.
Серед цих мертвих людей і мертвої тиші в духовності може зродитися найжагучіше прагнення повного життя як не для себе, то хоч для власного краю. Власне, при такому відчутті зродилася найглибша свідомість України як цілости, найсуттєвіші генеральні ідеї.
Одне святе є в світі — кров людей хоробрих,
Одні живуть могили — вірних Батьківщині!