«Я їх бачу — і їх вже нема»: як воює з росіянами норвежець Silver Dog з Інтернаціонального легіону
Військовослужбовець 3 Інтернаціонального легіону оборони України Silver Dog з першого погляду складає враження справжньої живої “машини смерті” із гостросюжетних фільмів та викликає єдину думку: “Як добре, що він на нашому боці!” І хоча бойовий досвід легіонера свідчить, що це враження зовсім не оманливе, Silver Dog дуже глибока та різностороння особистість.
– Я з Норвегії. Мав десь 20 різних робіт, – розповідає воїн. За крайньою цивільною професією був ковалем, працював там, де кують метал. Також я був кухарем, художником, працював сервісним інженером у телефонній компанії, трохи електриком, займався різними речами.
Чоловік в Україні уже майже півтора року. Понад половину цього часу в Інтернаціональному легіоні. Він вміє і любить “мінусувати” російських окупантів, тож не раз рятував життя побратимам. Аби бути більш ефективним – постійно тренується, вдосконалює свою смертоносну майстерність, навчається в інших та розробляє власні винаходи. У перервах між бойовими місіями відвідує різні школи дронів.
Джерело: Олександр Лось
Звісно, війна – це суворе випробування. Навіть найкращі легіонери під час виконання бойових завдань стикаються з непростими моментами:
– Найважче – це невизначеність. Ти не знаєш, що буде, коли, як довго. Іноді це втома, іноді – їжа. Іноді те, як довго буде тривати артилерійський обстріл, іноді – як довго доведеться залишатися, як довго доведеться чекати, щоб побачити своїх близьких. Тож, мабуть, найважче – це час.
Але поряд з випробуваннями Silver Dog бачить у своїй небезпечній справі позитивні й цікаві моменти:
– Якщо говорити про бойові дії, – то почути свою першу ракету “Град” – це досить цікаво. Воно не схоже на те, що ти чув у цивільному житті. Найцікавіше на службі – люди, з якими ти працюєш. Ти бачиш багато різних людей, різних характерів. Звичайно, з деякими не ладнаєш, але з деякими – ладнаєш добре, і ця дружба дуже цінна.
Завдяки своїй хоробрості, майстерності і професіоналізму Silver Dog легко й невимушено знищує особовий склад ворога, нехтуючи смертельним ризиком для власного життя. Але в ці моменти він думає зовсім не про небезпеку для себе, адже навіть за таких обставин не втратив людяності і справжнього благородства:
– Ми під час нічних розвідувальних місій за допомогою тепловізора дуже легко бачимо ворога, і коли ми помічаємо росіян, наші бомбардувальники підлітають та бомблять їх. Це майже як дивитися відео на YouTube. Це стає трохи сюрреалістичним, бо ти знаєш, що це люди гинуть. Але ти просто дивишся, як падає білий силует і бачиш навколо нього щось схоже на туман. Так, ми їх помічаємо і даємо нашим хлопцям можливість їх знищити. Але це змушує замислитися над цінністю життя.
Джерело: Олександр Лось
Легіонер шанує звичаї норвезьких воїнів, адже вони цілком відповідають його власному характеру. Як добрий солдат, Silver Dog має особливе ставлення до зброї, не забуваючи при цьому і про почуття гумору.
– Я навіть пообіцяв деяким своїм дронам, що дам їм імена та назву, принаймні двом: одному – “Рейно”, а іншому – “Арнштейн”. За норвезьким звичаєм зброї дають жіночі імена. Тому що зброю треба любити і дбайливо ставитися до неї. Моя стара зброя називалася “Тон’є”, але, думаю, моя дівчина буде трохи засмучена, тому давайте поки що назвемо її “Анна”.
Silver Dog любить свою справу і любить Україну. З цією справою і з землею, яку захищає, проливаючи кров, має намір пов’язати своє майбутнє:
Я планую продовжувати працювати з дронами. Або на військовому, або на приватному контракті. У мене також є кілька ідей щодо власних конструкцій пропелерів і дронів, над якими зараз працюю. Я зацікавлений у подальшому розвитку цього напрямку. Хочу жити в Україні. Я знайшов свою особливу людину. Уже поговорив з командиром про громадянство і, в будь-якому випадку, залишаюся тут. Мабуть, куплю будинок. Моя мрія – мати невеликий дворик з овочами. Я люблю Україну, тому планую залишитися.
Джерело: Олександр Лось
Уже традиційно ми запитали воїна, що для нього особисто Інтернаціональний легіон?
– Легіон для мене? О, це складне питання. Ніколи не здаватися! – ось що для мене Легіон. Ми хочемо перемогти. Ми хочемо показати їм, що ми тут, що ми боремося. Ось що для мене Легіон.
Слава Україні!
Воїн 3 Інтернаціонального легіону оборони України з позивним Silver Dog незворушно й холоднокровно виконує бойові завдання, не забуваючи при цьому про повагу до цінності людського життя. Художник, інженер, винахідник, романтик і справжній лицар б’ється за дівчину, яку кохає, і за землю, яку полюбив, не залишаючи ворогу шансів. Він один із тих, хто своєю зброєю та хоробрістю зупиняє сучасний прояв давнього зла. Він – легіонер вільного світу.
Дізнатися більше про Інтернаціональний легіон оборони України можна на офіційному сайті: https://ildu.mil.gov.ua/
Матеріал для Букв підготував Володимир Патола
Адвокат і заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці для “Української правди” аналізує ключові інституційні та правові виклики, з якими Україна підходить до теми майбутніх виборів в умовах війни та повоєнного транзиту влади. За його словами, у публічному дискурсі відбувається помітний зсув: від ідеї безстрокового відтермінування виборів – до пошуку балансу між оновленням демократичного мандату та безпековими обмеженнями воєнного стану. При цьому саме якість виборчого процесу, наголошує автор, визначатиме як внутрішню легітимність нової влади, так і її сприйняття на міжнародній арені.
Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.
Рівно рік тому, 20 січня 2025 року, Дональд Трамп вдруге став президентом США.
Писати про вибори під час триденних вимкнень світла і тепла – викликає доволі сюрреалістичні відчуття. Майже як у жарті про те, як хтось відкладав пів року на Ferrari, але зірвався і витратив усе на снікерс. Втім, ідеї, які пропонують народні депутати для перших повоєнних виборів в Україні – є не менш сюрреалістичними.
Після блискавичного і успішного рейду американських військових на Венесуелу, в результаті якого її невизнанний президент був заарештований і доправлений до США для суду за звинуваченням у злочинах, пов’язаних з організованою наркозлочинністю, думки спостерігачів розділились на тих, хто захоплюється здатністю США проводити такі операції проти диктаторів і тих, хто порівнює ці дії з вторгненням Росії в Україну.