Як діяльність людини сприяла поширенню небезпечних хвороб, що передаються кліщами

Джерело: Science Alert

Результати нового дослідження засвідчили, що людська діяльність у минулому стала причиною того, що кліщі широко переносять небезпечні хвороби.

Хвороби, що передаються через кліщів, є найпоширенішими серед усіх хвороб, які передаються живими організмами, у Сполучених Штатах. Протягом свого життя кліщі харчуються кров’ю різних тварин, разом з нею поглинаючи віруси та бактерії, які згодом передаються при наступному укусі.

Деякі з цих вірусів і бактерій небезпечні для людей, оскільки викликають серйозні захворювання, які без лікування можуть призвести до інвалідності або навіть смерті — наприклад, хвороба Лайма, бабезіоз або плямиста лихоманка Скелястих гір.

Утім, за словами вчених, в кожному укусі цього паразита міститься великий обсяг соціальної, екологічної та епідеміологічної історії. У багатьох випадках саме людська діяльність у минулому стала причиною того, що кліщі сьогодні так широко переносять ці хвороби.

Як зміни лісів посилили ризики, пов’язані з кліщами

У XVIII–XIX століттях переселенці вирубали понад половину лісів на північному сході США — для заготівлі деревини, створення ферм, міст та шахт. Масова вирубка лісів призвела до різкого скорочення популяцій дикої природи. Хижаки — ведмеді, вовки — зникли, як і олені.

Однак коли фермерство почало просуватися на захід, мешканці північного сходу почали усвідомлювати екологічну та економічну цінність дерев, і мільйони акрів земель було повернуто під ліси.

Ліси знову виросли. Рослиноїдні тварини, такі як олені, повернулися, але верхівкові хижаки, які раніше контролювали їхню чисельність, — ні.

Як наслідок, популяція оленів різко зросла. А з оленями прийшли й оленячі кліщі (Ixodes scapularis), що переносять бактерію Borrelia burgdorferi, збудника хвороби Лайма. Коли кліщ живиться кров’ю зараженої тварини, він може “підхопити” бактерію та передати її наступній жертві. У людей хвороба Лайма може викликати лихоманку, втому, а без лікування — вражати нервову систему.

Східна частина США стала глобальним епіцентром хвороби Лайма приблизно з 1970-х років. У 2023 році хвороба вразила понад 89 000 американців, і ймовірно, ще більше залишилися недіагностованими.

Каліфорнійці переїжджають у зони, заражені кліщами

Протягом століть зміна структури людських поселень і політика землекористування формували роль кліщів і хвороб, які вони переносять, у їхніх екосистемах. Тобто, саме люди сприяли тому, що кліщі стали поширенішими та небезпечнішими.

У Каліфорнії Північний Внутрішній Прибережний хребет і гори Санта-Крус, що оточують Сан-Франциско, ніколи повністю не вирубувалися, а такі хижаки, як гірські леви й койоти, досі там існують. Однак через конкуренцію за житло люди почали заселяти віддаленіші природні райони на північ, південь та схід від міста, змінюючи екологію кліщів.

Хоча західні чорноногі кліщі (Ixodes pacificus) здебільшого концентруються у великих лісових резерватах, бактерія, що викликає хворобу Лайма, виявляється частіше саме в невеликих ізольованих зелених зонах.

У таких ізольованих ділянках гризуни та інші носії кліщів можуть вільно розмножуватись, оскільки великі хижаки, які потребують більших територій для переміщення, туди не заходять. Але ізоляція та низьке різноманіття сприяють швидшому поширенню інфекцій серед тварин.

Люди часто будують окремі будинки в пагорбах, а не великі житлові комплекси. Унаслідок цього розширення району Силіконової долини на південь від Сан-Франциско створило “шахову дошку” забудови, яка фрагментувала природний ландшафт і створила складну проблему громадського здоров’я.

Менше носіїв, зосереджених у меншій площі — це більше інфікованих тварин у відсотковому співвідношенні, а отже — і більше небезпечних кліщів.

Шість округів, що охоплюють околиці Сан-Франциско, разом становлять 44% усіх зареєстрованих випадків захворювань, що переносяться кліщами, у Каліфорнії.

Урок із техаських ранчо

Домашні тварини також відіграли роль у поширенні хвороб, які переносять кліщі.

У 1892 році на зібранні скотарів у місті Остін, Техас, доктор Б.А. Роджерс представив новаторську теорію: кліщі є причиною масових спалахів техаської гарячки у великої рогатої худоби.

Хвороба прийшла разом із худобою, завезеною з Вест-Індії та Мексики ще в XVII столітті, і завдавала серйозних збитків. Проте шлях її передачі залишався загадкою.

Міністерство сільського господарства США підтримало Роджерса. У 1906 році було розпочато програму боротьби з кліщем, який викликає гарячку в худоби, що обмежила рух худоби в зонах із високою щільністю кліщів.

До 1938 року було створено карантинну зону вздовж кордону з Мексикою в Південному Техасі — регіоні, який особливо подобався кліщу. Завдяки цьому природному бар’єру як інструменту громадського здоров’я вдалося практично викорінити гарячку худоби в 14 південних штатах до 1943 року.

Кліщі — це продукт свого середовища

Коли йдеться про хвороби, які переносяться кліщами, важливе значення має місцевість.

Наприклад, мисливський кліщ, що живе в регіоні Середземномор’я та Азії. У німфальній стадії він харчується малими лісовими тваринами, такими як миші, зайці та полівки, а у дорослому віці — домашньою худобою.

Протягом століть цей кліщ був лише дрібною неприємністю для кочових пастухів Близького Сходу. Але в 1850-х роках Османська імперія прийняла закони, які змусили кочові племена перейти до осілого землеробства. Незайняті землі, особливо на межі степу та лісу, роздавали поселенцям — створюючи ідеальні умови для поширення кліщів.

У результаті фермери на території сучасної Туреччини зіткнулися зі спалахами хвороб, які переносять кліщі, включаючи вірус, що викликає кримсько-конго геморагічну гарячку — потенційно смертельне захворювання.

“Кліщі — це продукт навколишнього середовища, а люди відіграли значну роль у тому, щоб зробити їх такими небезпечними паразитами, якими ми їх знаємо сьогодні”, – йдеться в матеріалі.

• Міністерство охорони здоров’я України попереджає про початок сезону активності кліщів. Він триватиме майже до кінця осені. Очікується два піки сезону — у травні-червні, та вересні-жовтні.