Як взаємодіяти з людиною, яка користується колісним кріслом: роз’яснення

Джерело: Довідник безбар’єрності

У “Довіднику безбар’єрності” пояснили, як спілкуватися з людиною, яка користується колісним кріслом.

Отже, варто запам’ятати основні пункти при спілкуванні з людиною, яка користується кріслом колісним:

Крісло колісне – не візок, яким ми користуємося у супермаркеті. Це частина особистого простору людини, тож чіпати його без дозволу не можна. Це стосується й милиць та інших допоміжних засобів.

На кріслі колісному люди не їздять, а ходять. Тож, коли ви звертаєтесь до людини із пропозицією прогулятись, варто казати: “Давай підемо погуляємо” або “Підеш зі мною гуляти?”.

Як зробити з людиною на кріслі колісному спільне фото? Буває, що люди відчувають розгубленість, якщо на заходах роблять спільні фото: вони не знають – присідати чи бути десь позаду, або ж ставати поруч із людиною на кріслі колісному навколішки.

Якщо є стілець, сядьте поруч. Позувати стоячи теж можна. А краще запитати в людини, як їй буде комфортно.

Якщо ви бачите поруч з людиною собаку-терапевта або собаку-поводиря (часто вони мають жовту стрічку на нашийнику), пам’ятайте, ця собака – на службі. Тобто, її не можна торкатися, гладити, кликати тощо.

Головне у взаємодії з людиною з інвалідністю – фокусуватись на ній самій, а не на її інвалідності. І нехай крісло колісне чи будь-які інші допоміжні засоби не стають перепоною для вашого спілкування.

У Миколаївському зоопарку народилося дитинча валлабі Беннета білого кольору.

Росія у 2026 році досягла рекордного рівня фінансування інформаційного впливу за кордоном. Про це повідомили у Службі зовнішньої розвідки України у відповідь на запит LIGA.net.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що представники ТЦК та СП під час виконання службових обов’язків мають бути чітко ідентифіковані та зобов’язані пред’являти службові посвідчення.

Російський суд засудив до 26 років позбавлення волі двох полонених українських медійників – адміністраторів Telegram-каналу “Мелітополь – це Україна” Дениса Глущенка та Олександра Малишева.

Чи може людина, яку суспільство звикло таврувати, стати його найнадійнішим щитом? Олексій з позивним ”Лютий” – боєць Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу, чий шлях до війська пролягав через місця позбавлення волі. Сьогодні він не просто воїн, а інструктор, який готує нове поповнення до найзапекліших боїв. Це історія про те, як змінити камеру на окоп, втратити частково зір у бою, але знайти сенс у порятунку інших. Відверта розмова про другий шанс, ціну свободи та братерство, де минуле не має значення, якщо ти готовий битися за майбутнє.