Змова проти Трампа
Дивлячись, як Сі Цзіньпін приймає авторитарних лідерів Росії, Північної Кореї та Ірану на приголомшливому військовому параді в Пекіні, Трамп написав: “Будь ласка, передайте мої найтепліші вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ину, оскільки ви змовляєтеся проти Сполучених Штатів Америки”.
Навіть Дональду Трампу стало зрозуміло, що диктатори Кім Чен Ин та Володимир Путін, яких він вважав своїми друзями, є не його друзями, а голови Китаю Сі Цзіньпіна. Можливо, Трамп нарешті усвідомив, що саме Китай є світовим спонсором автократій.
Без китайських (і, до речі, індійських) грошей за російську нафту РФ не могла б продовжувати вести війну проти України.
Без китайських грошей Північна Корея не мала б ядерної зброї.
Без китайських грошей за іранську нафту теократичний режим аятолл не міг би роками розробляти ядерну зброю.
РФ, Північна Корея та Іран об’єднали зусилля на військовій арені в Україні, де іранські шахеди тероризують цивільні об’єкти, а північнокорейські солдати воюють проти української армії. Такий союз був би неможливий без як мінімум мовчазної згоди Китаю.
Кім Чен Ин пообіцяв Путіну “зробити все можливе, щоб допомогти” Москві, а російський президент подякував Пхеньяну за відправку військ для боротьби проти України.
Тому коли президент США каже, що відповідальність за війну в Україні несуть обидві сторони, то таким чином він виступає на стороні агресорів. Але як ми знаємо, єдине, у чому Дональд Трамп стабільний, – це у здатності робити помилки.
Заради справедливості варто зазначити, що він не єдиний. Попередники Трампа на посаді президента свого часу мали наївне переконання, що демократизація та добробут росіян зроблять їх людьми, які вирішать, що краще торгувати, ніж воювати. Аналогічний підхід був і до Китаю. Саме тому Захід інвестував у китайську економіку. Але Китай направив ресурси не на добробут громадян, а на озброєння. Росія поряд із Китаєм, тому що там її цивілізаційне місце. Як і Ірану за нинішньої влади, так і Північної Кореї.
“Майстер угод” Трамп досі спокушає автократів угодами, не розуміючи, що автократи мають більше грошей, ніж лідери списку Форбс.
Кім, Сі та Путін ще з першого президентства Трампа чітко розуміють, як з ним поводитися: лестити, підігрувати конспірологічним версіям, що всі навколо хочуть його обманути та образити. Саме про образи казав Путін на Алясці, згадуючи “несправедливі” обвинувачення, від яких так сильно постраждав Трамп щодо втручання Росії в американські вибори 2016 го року.
Зустріч Трампа з Путіним не наблизила ані на крок закінчення війни Росії проти України. Зустріч лише підняла статус Путіна до поважного лідера, з яким говорить сам американський президент.
Раніше Трамп двічі зустрівся з лідером Північної Кореї заради денуклеаризації. Марно. Чарівність “майстра угод” не наблизила Кім Чен Ина до ядерного роззброєння. Навпаки, ядерні амбіції лише посилилися. Висока увага з боку президента США забезпечила почесне місце Кіма на військовому параді поруч із Сі та Путіним.
Теперішнє становище Китаю – це також і наслідок провальної зовнішньої політики саме Трампа, який пішов тарифною війною на союзників та лестощами до ворогів США. В результаті союзники втратили довіру до США, а вороги об’єднуються, щоб показати, хто тут сила. Це продемонстрував парад.
Від президента США тепер залежить, яким буде світ.
Трамп є президентом демократичної країни, де звикли діяти відповідно до закону. Внутрішня політика США за Трампа схожі більше на РФ. Трамп чинить розправу з опонентами, використовуючи правоохоронну систему США у приватних інтересах, руйнує інклюзивність та різноманіття, позбавляючи прав десятиліттями дискриміновані спільноти. На зовнішньому треку демократичні країни все ще чекають, що нинішній президент США зрозуміє: місце США – на чолі цивілізованих країн, а не диктатур. Оскільки очільником, спонсором і гарантом диктатур вже є Китай.
Україна, ЄС і Конгрес США були шоковані від “мирного плану” Трампа, котрий виявився грою на користь Росії: його ініціатори, не читаючи деталей, намагалися використати Україну та ЄС як інструмент для завершення війни і підвищення особистого рейтингу президента США. План, який спочатку подавався як ультимативний, скоротився до 19 пунктів, втім, залишає відкритим коло політичної драми між Трампом, Україною та РФ, пише власниця “Букв” Катерина Рошук.
Розробники законопроєкту нагадують про глибоке історичне коріння геральдики в Україні. Нова норма покликана відродити традицію використання особистих символів.
Перед вечірньою зустріччю президента Володимира Зеленського з фракцією в четвер було ще незрозуміло, який із трьох наявних сценаріїв він обере. Розвилка на тлі ганебного корупційного скандалу й тиску Трампа, який накидає нам свій “мир”, була очевидною. Зовнішній сигнал – відмова від підписання несправедливого договору: “Я – гарант гідності та справедливості». А от усередині – не факт.
Чергове коло миротворчої активності президента США та поява у медіа пунктів нібито плану завершення війни в Україні викликали бурхливі обговорення про те, наскільки прийнятними є ці умови. І хоч говорити про будь-яку угоду сьогодні є дуже передчасним (хоча б тому, що Росія не демонструє згоди її укласти), варто розглянути як ті чи інші пункти анонсованого “мирного договору” будуть втілені в життя на практиці. Адже підписання та ратифікація угоди є лише початком.
ЮНІСЕФ заявляє, що багаторічна блокада та обмеження на допомогу ускладнюють ремонт. Це не дає можливості відновити життєво важливі мережі.