Змова проти Трампа
Дивлячись, як Сі Цзіньпін приймає авторитарних лідерів Росії, Північної Кореї та Ірану на приголомшливому військовому параді в Пекіні, Трамп написав: “Будь ласка, передайте мої найтепліші вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ину, оскільки ви змовляєтеся проти Сполучених Штатів Америки”.
Навіть Дональду Трампу стало зрозуміло, що диктатори Кім Чен Ин та Володимир Путін, яких він вважав своїми друзями, є не його друзями, а голови Китаю Сі Цзіньпіна. Можливо, Трамп нарешті усвідомив, що саме Китай є світовим спонсором автократій.
Без китайських (і, до речі, індійських) грошей за російську нафту РФ не могла б продовжувати вести війну проти України.
Без китайських грошей Північна Корея не мала б ядерної зброї.
Без китайських грошей за іранську нафту теократичний режим аятолл не міг би роками розробляти ядерну зброю.
РФ, Північна Корея та Іран об’єднали зусилля на військовій арені в Україні, де іранські шахеди тероризують цивільні об’єкти, а північнокорейські солдати воюють проти української армії. Такий союз був би неможливий без як мінімум мовчазної згоди Китаю.
Кім Чен Ин пообіцяв Путіну “зробити все можливе, щоб допомогти” Москві, а російський президент подякував Пхеньяну за відправку військ для боротьби проти України.
Тому коли президент США каже, що відповідальність за війну в Україні несуть обидві сторони, то таким чином він виступає на стороні агресорів. Але як ми знаємо, єдине, у чому Дональд Трамп стабільний, – це у здатності робити помилки.
Заради справедливості варто зазначити, що він не єдиний. Попередники Трампа на посаді президента свого часу мали наївне переконання, що демократизація та добробут росіян зроблять їх людьми, які вирішать, що краще торгувати, ніж воювати. Аналогічний підхід був і до Китаю. Саме тому Захід інвестував у китайську економіку. Але Китай направив ресурси не на добробут громадян, а на озброєння. Росія поряд із Китаєм, тому що там її цивілізаційне місце. Як і Ірану за нинішньої влади, так і Північної Кореї.
“Майстер угод” Трамп досі спокушає автократів угодами, не розуміючи, що автократи мають більше грошей, ніж лідери списку Форбс.
Кім, Сі та Путін ще з першого президентства Трампа чітко розуміють, як з ним поводитися: лестити, підігрувати конспірологічним версіям, що всі навколо хочуть його обманути та образити. Саме про образи казав Путін на Алясці, згадуючи “несправедливі” обвинувачення, від яких так сильно постраждав Трамп щодо втручання Росії в американські вибори 2016 го року.
Зустріч Трампа з Путіним не наблизила ані на крок закінчення війни Росії проти України. Зустріч лише підняла статус Путіна до поважного лідера, з яким говорить сам американський президент.
Раніше Трамп двічі зустрівся з лідером Північної Кореї заради денуклеаризації. Марно. Чарівність “майстра угод” не наблизила Кім Чен Ина до ядерного роззброєння. Навпаки, ядерні амбіції лише посилилися. Висока увага з боку президента США забезпечила почесне місце Кіма на військовому параді поруч із Сі та Путіним.
Теперішнє становище Китаю – це також і наслідок провальної зовнішньої політики саме Трампа, який пішов тарифною війною на союзників та лестощами до ворогів США. В результаті союзники втратили довіру до США, а вороги об’єднуються, щоб показати, хто тут сила. Це продемонстрував парад.
Від президента США тепер залежить, яким буде світ.
Трамп є президентом демократичної країни, де звикли діяти відповідно до закону. Внутрішня політика США за Трампа схожі більше на РФ. Трамп чинить розправу з опонентами, використовуючи правоохоронну систему США у приватних інтересах, руйнує інклюзивність та різноманіття, позбавляючи прав десятиліттями дискриміновані спільноти. На зовнішньому треку демократичні країни все ще чекають, що нинішній президент США зрозуміє: місце США – на чолі цивілізованих країн, а не диктатур. Оскільки очільником, спонсором і гарантом диктатур вже є Китай.
Це вже стало своєрідною традицією – раз на кілька місяців в адміністрації Трампа настає чергове загострення щодо бажання мирних перемовин з Росією, а в української влади – щодо ідеї провести вибори. Цього разу загострення синхронізувались і Володимир Зеленський піймав Дональда Трампа на слові – президент України готовий до виборів, якщо президент США забезпечить можливість їхнього проведення, тобто примусить Путіна до припинення вогню хоча б на 90 днів.
Російська машина пропаганди зараз працює на повну силу проти України — і не так всередині РФ (там механізм давно злагоджений, а менталітет більшості робить роботу за них), як назовні. Кремль одночасно підриває підтримку Заходу, бореться за симпатії мешканців Європи та США (“русская душа”, “русский балет”, російські зірки та блогери), а також ретельно вибудовує образ у країнах Сходу. Україна, попри все, досі успішно контрить ці кампанії на Заході — принаймні, так було до недавнього часу. Але всередині країни ситуація гірша, і складається враження, що цю битву за розуми ми можемо програти, якщо не змінимо підходів.
Черговий приступ миротворчості адміністрації Трампа добіг свого закономірного кінця. Посланці Трампа, вже не лише давній партнер по рієлторському бізнесу Стів Віткофф, а й зять президента США (чоловік Іванки Трамп) Джаред Кушнер злітали до Москви, погуляли, поїли посікунчиків (чим би це не було), послухали як Рюрик з печенігами штурмував Берлін у Полтавській битві – і поїхали додому. Заплановану зустріч з президентом України скасували – бо сказати їм Зеленському нічого (хоча росіяни переконуватимуть, що це зробили на їхнє прохання).
“Я ваш вирок” – сказав зі сцени президентських дебатів 2019 року Володимир Зеленський своєму опоненту Петру Порошенку, в якого тоді виграв і вибори, і дебати
Україна, ЄС і Конгрес США були шоковані від “мирного плану” Трампа, котрий виявився грою на користь Росії: його ініціатори, не читаючи деталей, намагалися використати Україну та ЄС як інструмент для завершення війни і підвищення особистого рейтингу президента США. План, який спочатку подавався як ультимативний, скоротився до 19 пунктів, втім, залишає відкритим коло політичної драми між Трампом, Україною та РФ, пише власниця “Букв” Катерина Рошук.