19 березня свій День народження відзначає Ліна Костенко: їй виповнилось 95 років

Джерело: Букви

19 березня 2025 року виповнюється 95 роки Ліні Костенко – українській поетесі-шістдесятниці та письменниці.

Ліна Костенко народилась у Київській області, у місті Ржищів. Її батьки – Василь та Зінаїда – були вчителями. У 1936 році родина поетеси переїхала до Києва.

Спершу Ліна Костенко навчалась у школі №100, у робітничому селищі на Трухановому острові. Однак у 1943 році школу, разом з усім селищем, спалили. Цим подіям вона присвятила вірш “Я виросла у Київській Венеції”.

Надалі Ліна Костенко продовжила навчання у школі № 123 на Куренівці. Якось школу відвідав нарком освіти УРСР Павло Тичина, якому Костенко подарувала рукописну збірку своїх віршів.

Перша публікація вірша Костенко відбулась у 1946 році у газеті “Зірка”.

Після закінчення школи Ліна Костенко продовжила навчання у Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила 1956 року.

18 вересня 1956 року народила доньку Оксану від свого першого чоловіка, польського письменника Єжи-Яна Пахльовського.

Вдруге вийшла заміж за українського кінознавця Василя Цвіркунова, керівника Київської кіностудії імені Довженка в 1960-х роках. 28 травня 1969 року народила сина Василя (програміст).

Ліна Костенко вважається однією з перших і найпримітніших серед молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років – період так званих “шістдесятників”, які створили новітні стилі в українській літературі.

У 1957 році вийшла збірка віршів Костенко “Проміння землі”, а у 1958 – “Вітрила” – які одразу викликали цікавість у читачів, а її збірка 1961 року “Мандрівки серця” закріпили успіх поетеси.

На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді.

Однак вже з 1961 року Костенко почали критикувати за “аполітичність” і, як наслідок, знімають з плану знімання фільму “Дорогою вітрів”, за сценарієм письменниці.

8 квітня 1963 року на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології Андрія Скаба заявив: “Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів Миколи Вінграновського, Івана Драча, Л. Костенко”. Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

Того ж 1963 року з друку знімають збірку Костенко “Зоряний інтеграл” та книгу “Княжа гора”.

У 1965 році Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1968 написала листи на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті “Літературна Україна”. Після цього ім’я Ліни Костенко радянська преса довгі роки не згадувала. Мисткиня працювала “в шухляду”.

У 1973 потрапила до “чорних списків”, секретаря ЦК КПУ з ідеології Валентина Маланчука.

Лише 1977 року, після відходу Маланчука, вийшла збірка віршів “Над берегами вічної ріки”, а 1979-го, за спеціальною постановою Президії СПУ, — історичний роман у віршах “Маруся Чурай”, що пролежав 6 років. За нього поетеса 1987 року удостоєна Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка.

Костенко також написала збірки поезій “Неповторність” (1980) і “Сад нетанучих скульптур” (1987), збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987).

У 2010 році вийшов перший роман Ліни Костенко – “Записки українського самашедшого”, який викликав чималий ажіотаж.

Ліна Костенко вважається символом незламності та відродження української культури. Її твори, наповнені патріотизмом, любов’ю до рідної землі та глибоким філософським змістом, зіграли важливу роль у формуванні сучасної української національної ідентичності. Ліну Костенко також називають “залізною леді української поезії”.

Серед нагород Ліни Костенко:

• Шевченківська премія (1987) – одна з найпрестижніших відзнак в Україні, вручена їй за збірку поезій “Сад нетанучих скульптур”. Ця нагорода є визнанням її вагомого внеску в розвиток української літератури.
• Орден княгині Ольги III ступеня (1999), II ступеня (2009) – державна нагорода, що вручається за визначні особисті заслуги жінок у різних сферах діяльності.
• Премія імені Лесі Українки від Міжнародного фонду Лесі Українки, що є визнанням її літературного генія та вкладу у розвиток української культури.
• Звання Герой України з присвоєнням ордена Держави (2020) – найвища державна нагорода України, якою відзначаються особливі заслуги перед державою і народом.
• Влітку 2022 року посол Франції в Україні Етьєн де Понсен нагородив Ліну Костенко орденом Почесного легіону в Києві. Тоді вона присвятила цю нагороду всім українським воїнам зі словами: “Вони — наш найпотужніший легіон”.
• У травні 2024 року мер Києва Віталій Кличко нагородив Ліну Костенко званням “Почесний громадянин Києва”.

У дитинстві Ліна Костенко мріяла стати льотчицею.

У 1967 році кандидатуру поетеси висували на отримання Нобелівської премії — у списку з 70 авторів також були прізвища Павла Тичини та Івана Драча.

З початку 90-х років Ліна Костенко — постійна учасниця наукових експедицій до Чорнобиля, які курував Ростислав Омеляшко.

Цитати з віршів та книг Ліни Костенко:

Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей. (“Записки українського самашедшого”)

Кохай! Бо час тебе не жде. Він забирає твої дні і ночі. Кохай допоки тіло спрагле й молоде. Бо в старості кохають тільки очі. (“Кохай!”)

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари… (“Крила”)

І все на світі треба пережити, і кожен фініш — це, по суті, старт, і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт… (“І все на світі треба пережити”).

• У день народження української поетеси Ліни Костенко британська акторка та сценаристка, лауреатка премії “Оскар”, “Золотий глобус” та BAFTA Емма Томпсон підтримала Україну та прочитала вірш “Крила”.