Орбан після статті про членство України у ЄС заявив про «оголошення війни» Угорщині
Джерело: Віктор Орбан
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зреагував на статтю у ЗМІ про ймовірність часткового членства України у ЄС у 2027 році. Він назвав це “відкритим оголошенням війни Угорщині”.
Відповідна стаття вийшла напередодні у виданні Politico. Там вказувалось, що Євросоюз працює над безпрецедентним планом, який дасть змогу Україні частково стати членом блоку вже у 2027 році.
Зокрема у статті наголошується про те, що Угорщина є противником членства України у ЄС. Відтак блок стежитиме за виборами у квітні. Якщо переможцем виборів буде Орбан, Євросоюз сподівається натиснути на нього з допомогою президента США Дональда Трампа.
Якщо ж це не спрацює – Угорщину можуть позбавити права голосу відповідно до статті 7 договору ЄС, яку застосовують коли країна ризикує порушити основні цінності Євросоюзу. Це вважається найсерйознішою політичною санкцією, яку може накласти ЄС.
У відповідь Орбан заявив, що “офіційне видання брюссельської еліти” опублікувало план Брюсселя та Києва, який він назвав п’ятипунктним планом Зеленського. У межах цього плану, додав Орбан, сторони вирішили прийняти Україну в ЄС наступного року.
“Цей новий план є відкритим оголошенням війни Угорщині. Вони ігнорують рішення угорського народу та повні рішучості скинути угорський уряд будь-якими засобами. Вони хочуть, щоб до влади прийшла партія Тиса, тому що тоді не буде вето, спротиву та можливості залишатись обабіч конфлікту”.
Відтак, наголосив Орбан, на квітневих виборах угорці повинні зупинити їх, проголосувавши за його партію “Фідас”, яку він назвав “єдиним гарантом угорського суверенітету”.
- Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що вважає Україну ворогом своєї країни.
Інформаційне поле України від початку повномасштабного вторгнення розвивається за логікою замкненого кола, де кожна наступна криза стратегічних комунікацій є прямим наслідком попередньої. Держава пройшла довгий шлях, на якому були новорічні розповіді про шашлики у травні, весняний “гіпноз” 2022 року про “два-три тижні”, гучні обіцянки кави на набережній Ялти після деокупації Харківщини та Херсонщини… І наступні роки різноманітних формулювань одного і того ж гірко-солодкого меседжу: “війна от-от закінчиться”.
На брифінгу після вручення підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, директор НАБУ Семен Кривонос заявив, що Володимир Зеленський не фігурує і не фігурував у межах цієї справи. Ці слова викликали певний скепсис на тлі раніше оприлюднених “плівок”, в яких учасники корупційної схеми згадували якогось “Вову” і його представника – першого заступника Управління держохорони і керівника служби безпеки президента Максима Донця.
9 травня угорський парламент розпочав роботу в новому складі, а лідер партії “Тиса” Петер Мадяр офіційно зайняв крісло прем’єр-міністра. Для українського політикуму, схильного до швидких емоційних висновків, це виглядає як “світанок нової ери” без Віктора Орбана. Проте аналіз останніх подій та історичного контексту свідчить про те, що нова глава відносин починається не на чистому папері, а на фундаменті з глибоких системних криз, професійної деградації дипломатії та стратегічних пасток, залишених попереднім режимом.
Істерія навколо параду в Москві, яку самі ж росіяни і накрутили, оголивши всі вразливі обʼєкти заради посилення системи ППО навколо Красної площі, погрожуючи ударами по Києву (наче це щось нове) і черговим застосуванням «Орєшніка», завершилась тим, що росіянам довелось просити президента США поторгуватись з українцями, щоб ті дозволили провести парад на честь найбільшого російського свята.
Нове опитування від КМІС показало несподівані результати: коли респондентів поставили перед жорстким вибором, 54% українців назвали більшою загрозою саме корупцію у владі, тоді як воєнну агресію Росії обрали лише 39% (ще 7% не визначилися). З цим фатальним для виживання держави результатом можна привітати хіба російську пропаганду. Для нас же це – трагедія, незалежно від політичних вподобань. Бо ці цифри свідчать не про те, що “народ прозрів”, а про системну кризу довіри та повернення в маси смертельно небезпечної риторики про те, що “ворог не в Кремлі”.