Сотні українок повідомили про сексуальне насильство з боку російських військових за майже чотири роки повномасштабної війни. За словами правозахисників, реальна кількість постраждалих, ймовірно, значно більша.
Деякі жінки розповіли, що вони завагітніли від російських солдатів і живуть з дітьми, котрі назавжди нагадуватимуть їм про нападників. Інші заявили, що їх утримували як сексуальних рабинь для груп російських військових. Є й свідчення про зґвалтування після побиття або приведення жертв у безпорадний стан.
Газета The New York Times поспілкувалася з більш ніж десятком жінок, котрі заявили про пережите сексуальне насильство з боку російських військових. Більшість із них попросили не розкривати повні імена з міркувань безпеки. Видання ознайомилося з кримінальними провадженнями та медичними документами у багатьох справах, а також поспілкувалося з обізнаними у справах правозахисниками.
У Кремлі раніше заявляли, що багато повідомлень українок про сексуальне насильство є безпідставними. Водночас на запит про коментар відповіді не надали.
Правозахисники наголошують, що тема сексуального насильства в Україні залишається переважно прихованою. Частина постраждалих не звертається до правоохоронних органів через страх стигматизації, небажання знову переживати травматичний досвід або через проживання на тимчасово окупованих територіях, де вони не очікують на правовий захист.
Водночас деякі жінки публічно розповіли про пережите — за підтримки груп взаємодопомоги або з метою привернути увагу до злочинів, які Росія використовувалися як інструмент війни.
Свідчення постраждалих
Леся, 53-річна економістка з Київської області, розповіла, що 7 березня 2022 року до її будинку увірвалися двоє російських військових. Поки один із них зґвалтував її, інший вистрелив чоловіку у живіт та ногу.
Жінка благала росіян дозволити їй відвезти чоловіка до лікарні, сказала вона, але вони не дозволили їй сісти в машину. Чоловік помер через два дні від отриманих поранень. Леся звернулася до Офісу генерального прокурора із заявою про зґвалтування. Нині правоохоронці відкрили кримінальне провадження.
За її словами, смерть чоловіка була гіршою за зґвалтування. Вона досі живе в їхньому будинку. Українські військові згодом витіснили російську армію з Київської області. Лесі також повернули вкрадену росіянами автівку – на ній була літера “V” – один із символів, котрі використовує Росія. Відтоді вона на ній не їздила.
Світлана, 31 рік. У березні 2022 року її партнер, який симпатизував Росії, почав спілкуватися з військовими. Батько, який симпатизував Росії, часто запрошував їх до себе додому та випивав з ними. Під час однієї з зустрічей, за словами жінки, партнер силоміць посадив її до білого мікроавтобуса з двома військовими РФ. Росіяни одягли їй на голову маску та відвезли до сусіднього села. Один із них завів її до приміщення магазину, де двічі зґвалтував. За словами Світлани, у військових була граната, ніж та автомат.
Після цього її повернули додому. Через шість місяців жінка виїхала до іншого населеного пункту із дітьми. Згодом вона дізналася про вагітність. За її словами, у лікарні їй повідомили, що термін вагітності становить 23 тижні, тому зробити аборт уже неможливо. Син народився 8 березня 2023 року. Дитина схожа на ґвалтівника, додала жінка. Нині вона звертається до психологів, щоб ті допомогли їй змиритися зі своєю ситуацією.
Регіональна прокуратура нині розслідує справу.
Тетяна Тіпакова, 53 роки, підприємниця з Бердянська, після окупації міста 26 лютого 2022 року брала участь у проукраїнських акціях протесту. Вона виступала біля будівлі міської ради та публікувала відео у соцмережах.
Менш ніж за місяць до її будинку прийшли озброєні чоловіки в балаклавах. Жінку закували в кайданки, одягли мішок на голову та вивезли до виправної колонії. там її утримували сім днів. Жінку піддавали фізичному та психологічному насильству, били, застосовували електричний струм. Вона також повідомила про сексуальне насильство з боку охоронців, які, за її словами, вчиняли дії сексуального характеру руками та предметами, зокрема вогнепальною зброєю.
Метою тортур було зламати її психологічно та змусити замовкнути, а також змусити поширювати російську пропаганду в Бердянську.
На четвертий день її вивезли за межі колонії та інсценували розстріл. знущання тривали, доки вона не погодилася зняти відео для соціальних мереж, в якому визнала, що антиросійські протести були помилкою. Після запису такого відео Тетяну звільнили. Згодом вона виїхала до Запоріжжя та займається допомогою внутрішньо переміщеним особам. Її свідчення набули розголосу в Україні, жінка також виступала на міжнародних заходах.
Марія, 50-річна юристка з Херсонської області, після початку повномасштабної війни продовжувала надавати правову допомогу жителям окупованих територій. У січні 2023 року її затримали озброєні чоловіки в масках, звинувативши у загрозі безпеці РФ.
Спільно з іншим затриманим жінку вивезли до району лінії фронту у Запорізькій області. По дорозі вона почула розмову російсбких військових про те, що чоловіка використають для примусових робіт, а з нею “можна робити що завгодно”.
Марію привезли до будинку, де перебували російські військові. Там її змусили бути “рабинею” російських військовослужбовців, перш ніж їх відправили у бій, який, ймовірно, став їхнім останнім. Того дня “вони напилися, побили, і двоє солдатів зґвалтували мене”, – розповіла вона.
Наступного ранку, за словами жінки, російський офіцер наказав їй залишити територію та діставатися до українських позицій пішки.
Офіцер сказав мені: “Якщо вдасться, поставте за мене свічку. Ніхто ще не дістався”, — згадала жінка.
Марія пройшла мінними полями, проповзла крізь руїни зруйнованого мосту та пізно вночі дісталася українського блокпосту.
Коли я побачила перший контрольно-пропускний пункт, я впала на коліна, – розповіла Марія. – Я обійняла солдатів і заплакала.