Після ударів США та Ізраїль очікували масового повстання в Ірані, але воно не відбулося

Джерело: The New York Times

Під час підготовки до війни з Іраном США та Ізраїль розглядали сценарій, за якого внутрішні протести в країні могли б призвести до падіння чинної влади. Відповідний план запропонував керівник ізраїльської зовнішньої розвідки “Моссад” Давид Барнеа прем’єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньягу, а також представив його американській стороні, зокрема посадовцям адміністрації президента Дональда Трампа.

За задумом, уже в перші дні після початку бойових дій Іран мав зіткнутися з внутрішніми заворушеннями. У “Моссаді” вважали, що активізація опозиції, масові протести та інші форми спротиву можуть призвести до дестабілізації й навіть краху іранського уряду.

Нетаньягу підтримав цей підхід. Попри сумніви з боку частини американських чиновників і представників інших ізраїльських спецслужб, він і Трамп виходили з того, що комбінація ударів по керівництву Ірану та розвідувальних операцій для зміни режиму здатна запустити масове повстання.

У своєму першому зверненні після початку війни Трамп закликав іранців спершу ховатися від бомбардувань, а згодом “перебрати владу” у країні: “Переберіть владу у своїй країні – вона буде вашою”.

Втім, за три тижні після початку війни очікуваного повстання не сталося. За оцінками американської та ізраїльської розвідок, іранський теократичний режим ослаблений, однак зберігає контроль над ситуацією. Страх перед силовими структурами стримує як внутрішні протести, так і можливі дії етнічних угруповань за межами країни.

За даними співрозмовників The New York Times, саме розрахунок на швидке внутрішнє повстання став однією з ключових помилок у плануванні війни, яка поширилася на ширший регіон Близького Сходу. Замість внутрішнього колапсу іранська влада консолідувалася і відповіла ударами по військових базах, містах, суднах у Перській затоці, а також по нафтовій та газовій інфраструктурі.

Після перших заяв Трампа американські посадовці майже припинили публічно говорити про перспективу повстання в Ірані. Водночас частина з них і надалі не виключає такого розвитку подій. Нетаньягу також зменшив категоричність у риториці, однак наголошує на необхідності наземної складової.

“Революції не роблять із повітря. Потрібна також наземна складова. Є багато варіантів того, якою вона може бути, але я не буду їх розкривати”, – сказав він.

Він також зазначив, що зарано оцінювати, чи скористаються іранці ситуацією для протестів: “Занадто рано говорити, чи скористається іранський народ умовами, які ми створюємо, щоб вийти на вулиці. Я сподіваюся, що так і буде. Ми працюємо для цього, але зрештою все залежить лише від них”.

Водночас, за інформацією джерел, за зачиненими дверима Нетаньягу висловлював невдоволення тим, що прогнози “Моссаду” щодо швидкого повстання не справдилися. Під час однієї з нарад він також припускав, що Трамп може будь-якої миті вирішити завершити війну, тоді як розвідувальні операції ще не дали результату.

Перед початком війни ізраїльська сторона використовувала оптимістичні оцінки “Моссаду” як аргумент, щоб переконати Вашингтон у реалістичності падіння іранського режиму. Однак значна частина американських посадовців і аналітиків військової розвідки Ізраїлю ставилася до цього сценарію скептично.

Зокрема, військові США попереджали, що іранці навряд чи виходитимуть на протести під час бомбардувань. Розвідка оцінювала ймовірність масового повстання як низьку та сумнівалася, що удари спричинять громадянський конфлікт.

Колишній посадовець Держдепартаменту США Нейт Свонсон, який працював у команді з переговорів щодо Ірану, зазначив, що в американському уряді він не бачив “серйозного плану” зі стимулювання повстання. За його словами, страх перед репресіями залишається ключовим фактором.

“Багато протестувальників не виходять на вулиці, бо їх просто розстріляють. Їх уб’ють. Це одна причина. Інша – значна частина людей просто хоче кращого життя і нині тримається осторонь. Вони не підтримують режим, але й не готові помирати, виступаючи проти нього. Ці 60% залишаться вдома”, – сказав він.

Він також додав: “Є переконані противники режиму, але вони не озброєні і не можуть вивести на вулиці більшість населення”.

Через два тижні після початку війни Трамп також визнав складність ситуації. 12 березня він заявив, що іранські силові структури “розстрілюють людей із кулеметів, якщо ті намагаються протестувати”.

“Тож я думаю, що це дуже серйозна перешкода для людей, які не мають зброї. Це велика перешкода. Це станеться, але, ймовірно, не одразу”, — сказав він в ефірі Fox News Radio.

Курдський фактор

Однією зі складових плану “Моссаду” було використання іранських курдських угруповань, що базуються на півночі Іраку. Ізраїль розраховував, що вони можуть розпочати наступ на територію Ірану.

За словами американських посадовців, і “Моссад”, і ЦРУ в останні роки надавали підтримку курдським силам, включно зі зброєю та консультаціями. Під час перших днів війни ізраїльська авіація завдавала інтенсивних ударів по цілях на північному заході Ірану, частково з метою створити умови для такого сценарію.

Однак згодом у США відмовилися від цієї ідеї, що спричинило напруження у відносинах із Ізраїлем. Трамп заявив, що особисто просив курдських лідерів не вводити свої сили до Ірану: “Я не хочу, щоб курди заходили. Я не хочу бачити, як курди страждають і гинуть”.

Курдські політики також заперечили наявність таких планів. Президент Патріотичного союзу Курдистану Бафель Талабані заявив, що це може мати зворотний ефект.

“Можна стверджувати, що це навіть зашкодить. Іранці дуже націоналістичні. Якщо вони відчують, що курди ззовні можуть розколоти країну, це лише об’єднає людей проти цього руху”, – сказав він.

Туреччина також попередила США не підтримувати курдські операції, оскільки сама має тривалий конфлікт із курдськими угрупованнями.

Оцінки розвідки

За даними американських посадовців, ще до початку війни ЦРУ розглядало різні сценарії розвитку подій в Ірані. Повне падіння уряду вважалося малоймовірним.

Інші джерела зазначають, що навіть під час попередніх масових протестів, коли загинули тисячі людей, іранська влада змогла швидко їх придушити.

Серед можливих сценаріїв також розглядалися внутрішні конфлікти між різними групами в іранській владі. Однак, за оцінками аналітиків, такі процеси швидше призвели б до боротьби між релігійними угрупованнями, ніж до демократичних змін.

Найімовірнішим варіантом розвідка вважала збереження контролю за владою з боку жорсткої лінії чинного режиму.

Ізраїльські спецслужби й раніше аналізували можливість провокування повстання в Ірані, однак довгий час вважали її малореалістичною. Колишній керівник “Моссаду” Йосі Коен ще у 2018 році зазначав, що масштаби протестів, необхідні для загрози владі, значно перевищують ті, які спостерігалися після революції 1979 року.

“Ми думали, чи зможемо подолати цю різницю, і дійшли висновку, що ні”, – говорив він.

У той період “Моссад” робив ставку на іншу стратегію – послаблення Ірану через економічні санкції, ліквідацію вчених-ядерників і військових керівників, а також саботаж ядерної інфраструктури.

Однак протягом останнього року, на тлі зростання ймовірності війни, підхід змінився. За словами джерел, Давид Барнеа повернувся до ідеї внутрішньої дестабілізації та спрямовував ресурси служби на підготовку сценарію повалення влади в Тегерані у разі конфлікту.

Попри те, що після перших ударів і ліквідацій керівництва очікуваного повстання не сталося, ізраїльські посадовці заявляють, що не відмовляються від цієї мети.

“Потрібна присутність на землі – але це мають бути іранці. І я думаю, що вони з’являться”, – заявив посол Ізраїлю у США Єхіель Лейтер.

• Президент США Дональд Трамп заявив, що охороняти Ормузьку протоку мають не Сполучені Штати, адже вони нею не користуються.
• Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає плани окупації чи блокади іранського острова Харг, аби змусити Іран відкрити Ормузьку протоку.
• Після повідомлень про удар по військовій базі Дієго-Гарсія в Індійському океані західні експерти обговорюють можливу дальність іранських ракет і наслідки для безпеки Європи.
• Увечері в суботу Іран випустив балістичні ракети по півдню Ізраїлю – під удар потрапили місто Дімона, де розташований ядерний об’єкт, а також сусідній Арад. За попередніми даними, поранення отримали понад 100 людей.

• Ізраїль,
• Іран,
• конфлікт на Близькому Сході,
• Моссад,
• Нетаньягу,
• США