Чому важливо продовжувати нашу підтримку України – колонка Майка Помпео

Букви публікують переклад статті з колонки колишнього державного секретаря США Майка Помпео.
Перемога Росії в Україні дала б розраду і впевненість тим, хто ненавидить Америку.
Як показує опозиція Республіканської партії в Палаті представників щодо останньої запропонованої додаткової допомоги Україні, підтримка республіканцями України, яка бореться з відкритою російською агресією на своїй території, продовжує слабшати. Це небезпечна тенденція, і деякі республіканці не розуміють стратегічних і політичних ризиків, на які вони йдуть.
Зменшення підтримки України республіканцями ґрунтується на скептичному ставленні до лідерських якостей президента Байдена в цьому питанні. Такий скептицизм виправданий.
Протягом року, який пройшов між інавгурацією та вторгненням Путіна, адміністрація Байдена заспокоювала Росію в енергетичній політиці, політиці контролю над озброєннями та щодо України. Вихід з Афганістану став свідченням надзвичайної слабкості та несерйозності. Президент навіть припустив, що він може допустити «незначне вторгнення» Росії в Україну.
Він фактично дав зелене світло великому вторгненню. Коли воно розпочалось, ті самі спецслужби, які не змогли передбачити швидкість перемоги Талібану в Афганістані, впевнено стверджували, що Путін візьме Київ за лічені дні, і тому адміністрація відкликала наших дипломатів і приготувалася змиритися з черговою поразкою.
Коли стало очевидно, що українці будуть боротися, адміністрація неохоче надала їм підтримку. Непотрібні дебати (останнім часом вони тривають навколо ракет ATACMS) щодо того, чи буде той чи інший вид зброї ще більше провокувати росіян, послабили вплив допомоги на усіх етапах. Результатом стало те, що ситуація в Україні зайшла у глухий кут.
Для нас є загадкою, чому республіканці дивляться на це все і критикують президента Байдена за те, що він занадто сильний.
Ніхто не знає, коли і як закінчиться війна в Україні – чи ця фаза війни в Україні. Але будь-який результат, якщо він буде схожий на перемогу Росії, буде катастрофічним для американської безпеки.
Перемога Росії підвищить шанси на поширення війни в Європі, оскільки Путін планує захопити й інші втрачені частини Російської імперії, чи то в Україні, чи за її межами. Китайські комуністи, які спостерігають за Тайванем, сприймуть це як доказ того, що Америка – слабка, і це робить війну в Тихому океані більш імовірною.
Загалом перемога Росії дала б розраду і впевненість тим, хто ненавидить Америку, не лише в Москві та Пекіні, а й в Тегерані та Пхеньяні. Нещодавня зустріч на найвищому рівні між Путіним та Кім Чен Ином – перша закордонна поїздка північнокорейського диктатора за чотири роки – є останнім свідченням зміцнення євразійської осі, яка є ворожою інтересам Америки та інтересам наших друзів.
Наші друзі, у тому числі в Канберрі, Токіо, Сеулі і Тайбеї, усі підтримують Україну. Якби ми залишили Київ наодинці, вони сприйняли б це як меседж, що і вони залишаться наодинці.
Республіканська партія виграла холодну війну та заслужила довіру поколінь американців, наполягаючи на тому, що свобода та процвітання вдома пов’язані з безпекою Європи та Азії.
Якщо зараз піддатися ізоляціоністській спокусі або пов’язаній із нею спокусі, що ми можемо просто умити руки від європейської відповідальності, щоб зосередитися на Азії, попри розрекламовану змову Росії та Китаю, це зробить американців більш вразливими. Це також переконає американців, що наша партія – непридатна для управління, завдаючи шкоди кандидатам від Республіканської партії на загальних виборах.
Ізоляціонізм починає шкодити риториці та політиці нашої партії, створюючи подальший ризик того, що наша партія стане політично нерелевантною. Як реалісти, які усвідомлюють відповідальність за захист нашої нації та її інтересів у небезпечному світі, ми повинні відкинути тезу «нескінченних воєн» як наївний винахід лівих, як воно і є.
Республіканцям також слід скептично ставитися до думки, що бойові дії в Україні роблять американців «втомленими від війни», враховуючи те, що саме Україна, а не Америка, перебуває у стані війни.
Українці б’ються і гинуть за свою свободу, водночас знижуючи силу ворожої Росії, яка прагне у відкритій співпраці з Китаєм встановити новий світовий порядок, у якому свобода та процвітання Америки радикально зменшиться. Жоден американський військовослужбовець не загинув у війні в Україні, яку ми підтримуємо мізерним відсотком наших загальних витрат на оборону.
Ми закликаємо республіканців підтримати надання допомоги зараз, щоб наша партія залишалась політично важливою – і щоб наша країна могла уникнути трагедії.
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі, коментуючи ініціативу створення Коаліції охочих, підтвердив, що Лондон готовий направити свої війська до України для підтримки потенційного припинення вогню з Росією.
Згідно з доповіддю Моніторингової місії ООН з прав людини, у червні в Україні загинули 232 цивільних, що стало найвищим рівнем за останні три роки. Ще 1343 дістали поранення.
Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід Дмитру Пархісенку — помічнику народного депутата від “Слуги народу” Геннадія Касая, члена оборонного комітету ВР. Його підозрюють у причетності до схеми з постачання непридатних шин для потреб ЗСУ, що завдала збитків державі на понад 27 млн грн.
Українські наземні дрони взяли штурмом російську позицію та захопили у полон росіян. Це перший у сучасній війні підтверджений успішний штурм виключно безпілотних платформ.
Вдень 9 липня російські війська вдарили по Костянтинівці на Донеччині. Внаслідок авіаудару загинули троє осіб.