Чи може Трамп самовільно дати наказ про використання ядерної зброї – пояснення

Джерело: Конгрес США

На тлі загострення ситуації на Близькому Сході, пояснюємо, чи може президент США Дональд Трамп самовільно дати наказ про використання ядерної зброї.

Якщо коротко, то так, але є певні “запобіжники”. Президент Сполучених Штатів володіє одноосібною владою (sole authority) у прийнятті рішення про використання ядерної зброї – це частина його конституційної ролі Головнокомандувача. Він може звертатися за порадою до своїх старших військових керівників, але закон не зобов’язує його робити це.

Президенту не потрібна згода ні своїх військових лідерів, ні Конгресу США, щоб наказати запустити ядерну зброю. Ні військові, ні Конгрес не можуть скасувати ці накази.

Чому так

Система була розроблена під час Холодної війни, тому її спроєктували “для швидкості та рішучості”, а не для обговорення рішення. Радянські ракети могли долетіти до США за 15-30 хвилин, тож часу на прийняття рішення мало.

Враховуючи, що певний час знадобиться для механічних або адміністративних кроків, деякі аналітики оцінювали, що у такому випадку президент мав би менше ніж 10 хвилин, щоб засвоїти інформацію, переглянути свої варіанти та прийняти рішення.

Водночас якщо говорити про сценарії, за яких ядерна війна відбулась би у Європі, чи США вирішили б завдати удару першими, очільник Білого дому мав би більше часу на прийняття рішення. Однак, і в цьому випадку військове керівництво може прагнути тільки скоригувати накази президента, щоб вони відповідали законам збройного конфлікту, але жодних юридичних перешкод немає.

Як все має відбуватись

У разі загрози чи потреби президент заслуховує брифінг від командування стратегічних сил (STRATCOM) з переліком варіантів удару.

Поруч з ним завжди знаходиться “ядерна валізка” (nuclear football) з кодами та оперативними планами. Якби президент вирішив завдати ядерного удару, він би ідентифікував себе військовим чиновникам у Пентагоні, надаючи унікальні для нього коди. Наказ передається через Національний військовий командний центр (NMCC) до STRATCOM, а далі – до пускових розрахунків.

На останньому рівні є двоє офіцерів, які мають перевірити автентичність наказу та ініціювати пуск – один офіцер цього зробити не може. Однак це радше технічна вимога, а не механізм контролю над законністю наказу.

Що може зупинити запуск зброї

В цій системі є кілька варіантів, за яких наказ запустити ядерну зброю може бути не виконаний:

Перший – якщо наказ явно незаконний. Тобто, коли наказ одночасно не відповідає жодному з трьох принципів міжнародного гуманітарного права: військової необхідності, пропорційності та розрізнення між військовими та цивільними. Але питання щодо законності радше призведуть до консультацій та змін у наказі президента, ніж до відмови військових виконувати його.

Другий – опір самих військових. Якщо міністр оборони чи офіцери відмовляться виконати або передати наступній ланці наказ очільника Білого дому, то фізичне виконання пуску стане неможливим. Це реальний варіант, хоч і суперечить закону.

Третій – законодавчий контроль. Хоч у Конгресі обговорювали, чи повинен президент мати виключне право розпочати ядерний напад за будь-яких обставин, поки ніяких змін в цьому плані не сталось.

Інфлюенсери старшого віку дедалі активніше обговорюють у соцмережах тему інтимного життя після 60 років. Відверті розповіді привертають увагу не лише ровесників, а й користувачів у 20-річному віці. Водночас із популярністю зростає кількість негативних коментарів і навіть погроз.

Міністерство оборони Румунії поінформувало про падіння безпілотника на кукурудзяному полі біля села Ботошеніца-Маре у повіті Сучава 12 вересня.

Під час розбору завалів багатоповерхового житлового будинку, пошкодженого внаслідок ворожого удару напередодні, рятувальники виявили тіло ще одного загиблого. Таким чином, кількість постраждалих унаслідок атаки зросла до 39 людей.

У Генеральному штабі озвучили оперативну ситуацію на фронті на початок 1663-ї доби широкомасштабної збройної агресії РФ проти України. Загалом протягом минулої доби зафіксували 249 бойових зіткнень.

Міжнародна група дослідників з Німеччини встановила, що поверхня Меркурія містить набагато менше діоксиду кремнію, ніж вважалося раніше. Це відкриття свідчить про те, що у своєму далекому минулому найменша планета Сонячної системи мала значно гарячіші та глибші джерела вулканічної активності.