Чи може Трамп самовільно дати наказ про використання ядерної зброї – пояснення

Джерело: Конгрес США

На тлі загострення ситуації на Близькому Сході, пояснюємо, чи може президент США Дональд Трамп самовільно дати наказ про використання ядерної зброї.

Якщо коротко, то так, але є певні “запобіжники”. Президент Сполучених Штатів володіє одноосібною владою (sole authority) у прийнятті рішення про використання ядерної зброї – це частина його конституційної ролі Головнокомандувача. Він може звертатися за порадою до своїх старших військових керівників, але закон не зобов’язує його робити це.

Президенту не потрібна згода ні своїх військових лідерів, ні Конгресу США, щоб наказати запустити ядерну зброю. Ні військові, ні Конгрес не можуть скасувати ці накази.

Чому так

Система була розроблена під час Холодної війни, тому її спроєктували “для швидкості та рішучості”, а не для обговорення рішення. Радянські ракети могли долетіти до США за 15-30 хвилин, тож часу на прийняття рішення мало.

Враховуючи, що певний час знадобиться для механічних або адміністративних кроків, деякі аналітики оцінювали, що у такому випадку президент мав би менше ніж 10 хвилин, щоб засвоїти інформацію, переглянути свої варіанти та прийняти рішення.

Водночас якщо говорити про сценарії, за яких ядерна війна відбулась би у Європі, чи США вирішили б завдати удару першими, очільник Білого дому мав би більше часу на прийняття рішення. Однак, і в цьому випадку військове керівництво може прагнути тільки скоригувати накази президента, щоб вони відповідали законам збройного конфлікту, але жодних юридичних перешкод немає.

Як все має відбуватись

У разі загрози чи потреби президент заслуховує брифінг від командування стратегічних сил (STRATCOM) з переліком варіантів удару.

Поруч з ним завжди знаходиться “ядерна валізка” (nuclear football) з кодами та оперативними планами. Якби президент вирішив завдати ядерного удару, він би ідентифікував себе військовим чиновникам у Пентагоні, надаючи унікальні для нього коди. Наказ передається через Національний військовий командний центр (NMCC) до STRATCOM, а далі – до пускових розрахунків.

На останньому рівні є двоє офіцерів, які мають перевірити автентичність наказу та ініціювати пуск – один офіцер цього зробити не може. Однак це радше технічна вимога, а не механізм контролю над законністю наказу.

Що може зупинити запуск зброї

В цій системі є кілька варіантів, за яких наказ запустити ядерну зброю може бути не виконаний:

Перший – якщо наказ явно незаконний. Тобто, коли наказ одночасно не відповідає жодному з трьох принципів міжнародного гуманітарного права: військової необхідності, пропорційності та розрізнення між військовими та цивільними. Але питання щодо законності радше призведуть до консультацій та змін у наказі президента, ніж до відмови військових виконувати його.

Другий – опір самих військових. Якщо міністр оборони чи офіцери відмовляться виконати або передати наступній ланці наказ очільника Білого дому, то фізичне виконання пуску стане неможливим. Це реальний варіант, хоч і суперечить закону.

Третій – законодавчий контроль. Хоч у Конгресі обговорювали, чи повинен президент мати виключне право розпочати ядерний напад за будь-яких обставин, поки ніяких змін в цьому плані не сталось.

Міністерство юстиції нагадало, яке майно не підлягає вилученню під час виконавчого провадження, а також роз’яснило нові правила, що діють у період воєнного стану.

Україна, після кількох інцидентів із безпілотниками, розглядає можливість направлення експертів для посилення повітряної безпеки у країни Балтії та вже звернулася стосовно цього до посольства Естонії. Нині конкретний зміст ініціативи уточнюється.

Міжнародна дискусія щодо ядерної програми іранського режиму досі майже повністю зосереджена на питанні, наскільки швидко Тегеран може отримати достатню кількість високозбагаченого урану для створення бомби. Однак це не єдиний шлях. Колишній експерт уряду США Генрі Девід Сокольскі, попередив: окрім урану, іранський режим може мати й інший ресурс для створення ядерної зброї — плутоній.

Глава РФ Володимир Путін заявив, що вважає колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера “переважним” кандидатом для переговорів від ЄС щодо України, пояснивши це нібито відсутністю “ворожих дій” проти Росії. У Німеччині заяви сприйняли скептично, назвавши їх частиною інформаційної стратегії Кремля.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо повідомив, що президент України Володимир Зеленський нібито готовий зустрітися з російським главою Володимиром Путіним.