Foreign Policy: Росія повернулася у сталінське майбутнє

Джерело: Foreign Policy

Завдяки так званим “виборам президента” у радянському стилі Росія Володимира Путіна завершила повне коло.

У міру того як зросло насильство Росії в Україні, так само зросло сприйняття цих гидот у всій державі та більшій частині суспільства. Як і за сталінських часів, культ жорстокості та страху тепер є правовими та моральними стандартами. Атмосфера страху, яка спочатку використовувалася для “встановлення порядку” в окупованих регіонах, тепер застосовується до самої Росії, — пише  FP.

У 1968 році американський учений Джером Гілісон описав радянські вибори як “психологічний курйоз” — ритуалізоване перформативне утвердження режиму, а не справжнє голосування в будь-якому розумінні цього слова. Ці інсценовані вибори з їх майже одностайними офіційними результатами, писав Гілісон, служили для ізоляції нонконформістів і приєднання людей до їхнього режиму.

Нещодавно Росія завершила коло і повернулася до радянської практики. Так, повідомили, що 87% росіян віддали свої голоси за Володимира Путіна на національних виборах, що дало російському президенту п’ятий термін на посаді. Мало того, що багато з повідомлених цифр виборів були математично неможливими, але й вибору більше не було: усі відомі діячі опозиції були або вбиті, або ув’язнені, або заслані. Як і в радянські часи, вибори також приєднали росіян до їхнього режиму, слугуючи референдумом щодо війни Путіна проти України. Загалом, минулі вибори в радянському стилі закріпили путінську трансформацію посткомуністичної Росії в репресивне суспільство з багатьма ознаками радянського тоталітаризму.

Повернення Росії до радянської практики виходить далеко за межі виборів. Нещодавнє дослідження російських журналістів з Proekt Media показало, що сьогодні Росія є більш політично репресивною, ніж Радянський Союз за всіх лідерів, починаючи з Йосипа Сталіна. Згідно з дослідженням, за минулі шість років режим Путіна висунув звинувачення 5613 росіянам за явно політичними звинуваченнями, включаючи “дискредитацію армії”, “поширення дезінформації”, “виправдання тероризму” та інші так звані “злочини”, які широко використовувалися для покарання за критику війни Росії проти України та виправдання оборони Україною своєї території. Це число значно більше, ніж за будь-який інший шестирічний період радянського правління після 1956 року — тим більше кричуще, враховуючи, що населення Росії становить лише половину населення СРСР до розпаду.

4 березня 2022 року, трохи більше ніж через тиждень після початку російського вторгнення, маріонеткова “госдума” швидко прийняла поправки до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Росії, які встановили кримінальні та адміністративні покарання за порушення “дискредитації” армії або поширення “неправдивої інформації”. Це значно розширило репресивні повноваження держави щодо кримінального переслідування за політичними переконаннями та діяльністю. Після ухвалення нових законів кількість судових переслідувань зросла, що, ймовірно, призведе до різкого збільшення кількості політичних в’язнів у найближчі роки. Зокрема, покарання за “дискредитацію армії” або “виправдання тероризму” — що включає висловлювання підтримки права України на самооборону — призвели до сотень вироків, що виносяться щороку з початку війни. Нещодавній такий випадок: 27 лютого 70-річного співголову правозахисної організації “Меморіал”, лауреата Нобелівської премії миру Олега Орлова засудили до двох з половиною років ув’язнення за “дискредитацію” армії РФ.

Як підсумовує звіт Proekt Media, “у плані репресій Путін давно перевершив майже всіх радянських генсекретарів, за винятком одного — Йосипа Сталіна”. Хоча цей висновок сам по собі важливий, він є лише вершиною айсберга тоталітарної держави, яку Путін поступово й систематично відбудовував.

Багато методів тоталітарного контролю, які зараз діють по всій Росії, спочатку були впроваджені на територіях, де Кремль поширював війни та конфлікти. Чечня була першим випробувальним полігоном для широкомасштабних репресій, включаючи величезну кількість жертв, які піддалися ув’язненню, розстрілам, зникненням, тортурам і зґвалтуванням. У поєднанні з нападом на цивільне населення ці практики нормалізували безглузду злочинну поведінку в російських структурах державної безпеки.

З цього горнила страху та залякування Путін сформував культуру та засоби правління, які були вдосконалені в інших місцях, куди вдерлася Росія, і зрештою прийшли до самої Росії, — зазначають автори матеріалу.

Усі методи та засоби репресій свідчать про злочинний режим, який зараз дуже нагадує тоталітарне правління Сталіна, якого Путін тепер повністю підтримує. Після того як Путін вперше прийшов до влади в 1999 році, він часто хвалив Сталіна як “великого військового лідера”. Оскільки Путін повернувся до війни та репресій, Росія систематично просувала більш “позитивний образ” Сталіна. Підручники середньої школи не тільки вшановують його спадщину, але й відбілюють його терористичний режим. З’явилася велика кількість нових пам’ятників тирану, сьогодні їх понад 100 по всій РФ. У підконтрольних державі ЗМІ російські пропагандисти постійно акцентують на темі “величі Сталіна” та наголошують на схожості між його керівництвом та керівництвом Путіна. Обговорення сталінського терору зникло, як і меморіалізація його мільйонів жертв. Тоді як у 1990-х роках лише кожен п’ятий росіянин позитивно ставився до Сталіна, опитування, проведені за минулі п’ять років, показують, що ця цифра зросла до 60–70%. Нормалізуючи Сталіна, Путін не замовчує злочини тирана; скоріше, він навмисно нормалізує його як виправдання власних воєн і репресій.

Зараз Путін схожий на Сталіна більше, ніж будь-який інший радянський чи російський лідер. Скочування до тиранії супроводжувалося його поступовою ізоляцією від решти суспільства.

Так, Путін зібрав навколо себе лише невелику групу довірених близьких осіб, переважно чоловіків 60-70 років, з якими він підтримував дружбу протягом десятиліть, зокрема бізнесмени Юрій Ковальчук та Ігор Сєчін, міністр оборони Сергій Шойгу та начальник охорони Микола Патрушев. Ця група нагадує невелику мережу наближених Сталіна.

У статті констатують, що масштабна перемога Путіна на виборах у радянському стилі означає ратифікацію російським народом його жорстокої війни, мілітаризацію російського суспільства та встановлення тоталітарної диктатури.

Настав гарний момент для того, щоб визнати, що скочування Росії до тиранії, мобілізація суспільства на воєнний лад, поширення ненависті до Заходу та виховання населення імперіалістичними образами становлять набагато більше, ніж загрозу для України. Перетворення Росії на неосталінську, неоімперіалістичну державу становить зростаючу загрозу для Сполучених Штатів, їхніх європейських союзників та інших держав, — резюмували у FP.