Путін знає, що програв війну проти України, він боїться і тому вдається до блефу – The Telegraph
Джерело: The Telegraph
На думку американського військового кореспондента Девіда Акса, російські ядерні погрози можна сприймати як “порожній блеф”, оскільки якщо це не так, тоді ядерний удар був неминучим з 1999 року.
Як пояснив Акс, Дмитро Медведєв боїться. Це спричинено тим, що його бос, Володимир Путін, теж наляканий. Зараз же колишній президент РФ Медведєв, а нині – заступник голови Ради безпеки Росії, став “корисним рупором” для російського диктатора.
Він – довірена особа, яка достатньо віддалена від очільника Кремля, щоб говорити речі, які навіть сам Путін не повинен говорити, і водночас достатньо близька, щоб світ міг здогадатися, хто насправді їх промовляє.
“Тому, коли Медведєв знову і знову погрожує підірвати ядерну зброю в Україні, ми можемо з таким же успіхом приписати ці слова Путіну. І коли ми відчуваємо запах страху Медведєва, яким просякнутий кожен склад його апокаліптичних висловлювань, ми можемо відчути, що це теж віє і від Путіна”, – прокоментував Девід.
Протягом двох місяців довгоочікуваного контрнаступу ЗСУ просунулися лише на кілька кілометрів уздовж 3-4 критичних осей у Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях на півдні та сході України. При цьому “вони поплатилися кров’ю за кожен метр”.
Однак Акс переконаний, що саме вагомі причини сповільнюють український наступ. Артилерійські війська України, які швидко покращують свої вміння завдяки допомозі країн НАТО, знищують 3-4 російські гаубиці за кожну втрачену свою гаубицю. І, на противагу історичній традиції, яка віддає перевагу арміям в обороні, українська армія в наступі вбиває стільки ж росіян, скільки росіяни вбивають українців.
“Армія Києва просувається повільно, тому що вона дозволяє своїй артилерії йти попереду. А великі гармати працюють методично, перемелюючи по одному російському ешелону за раз”, – пояснив Акс.
За словами Девіда, страх Путіна і, відповідно, Медведєва зумовлений тим, що після 18 місяців широкомасштабного вторгнення Росії в Україну більш ніж мільйонна армія РФ все ще не може перемогти українську, яка вдвічі менша за чисельністю і має менше всього необхідного.
Саме страх Путіна спонукає його погрожувати через Медведєва ядерним знищенням людської цивілізації, вважає Акс. При цьому він дотримується думки, що російський лідер блефує.
“Якби він не блефував, ми б вже знали. Тому що ми вже жили б на зараженій радіацією постапокаліптичній пустці”, – наголосив американський військовий кореспондент.
При цьому він зауважив, що навіть якщо у відчаї Путіна є межа божевілля, США і країни НАТО не повинні піддаватися на російські ядерні погрози.
“Якщо я помиляюся, то Путін був готовий до кінця світу після будь-якої поразки. І якщо ця поразка не станеться в Україні, то рано чи пізно він її зазнає в іншому місці. А це означає, що Армагеддон був неминучим з 1999 року”, – резюмував Девід.
- Володимир Путін хоче втягнути росіян у цивілізаційний конфлікт із Заходом, набагато масштабніший, ніж війна в Україні. Чи підуть росіяни за ним?
ЗМІ ознайомилися зі змістом рекомендацій для Грузії, котрі Європейська комісія оприлюднить 4 листопада. Єврокомісія закликає уряд Грузії “виявити рішуче прагнення змінити курс і повернутися на шлях європейської інтеграції”.
Російська автомобільна промисловість, котра після відходу західних автоконцернів пережила стан “клінічної смерті”, а згодом відновила виробництво у 2023–2024 роках, знову стрімко котиться донизу.
Велика Британія спорядила Україні нову партію крилатих ракет Storm Shadow, аби Збройні сили могли й надалі завдавати ударів углиб території Росії. За даними видання, рішення ухвалили, аби поповнити запаси озброєння Києва перед зимовим сезоном — у Лондоні побоюються, що в цей час Кремль посилить атаки.
Міністр фінансів Німеччини Ларс Клінґбайль закликав повністю заборонити постачання російської сталі до країн Європейського Союзу. Про це політик від Соціал-демократичної партії Німеччини заявив напередодні “сталевого саміту”, котрий відбудеться 6 листопада у Берліні.
Служба зовнішньої розвідки повідомила, що Росія дедалі глибше занурюється в економічну залежність від Китаю. Сировинні проєкти на Далекому Сході та в Сибіру перетворюють регіон на ресурсну базу для Пекіна, тоді як місцеві громади дедалі частіше залишаються осторонь від обіцяних вигод.