Що Україна знає про майбутнє війни

Західні військові радники критикують військові зусилля Києва, але українці набули власного досвіду.

Якщо анонімні голоси, цитовані американськими ЗМІ в останні місяці, є певним показником, багато західних військових експертів вважають, що вони краще знають, як вести українську війну, ніж українці. За повідомленням NBC News, американські офіційні особи “приватно висловили розчарування” тим, як Україна розгорнула свої війська, і вважають, що сили Києва “не обов’язково застосовували принципи навчання, які вони отримали” від військових НАТО. Але, попри такі докори, українці продовжують вести війну по-своєму. Попри заклики зібрати більше сил на півдні та спробувати прорвати російські лінії, навіть якщо це означає піддати більше солдатів ворожим повітряним атакам, українські сили, заблоковані мінними полями, діяли більш обережно, зберігаючи особовий склад у війни проти країни з набагато більшим населенням. Натомість вони вирішили атакувати, використовуючи власні системи озброєння, а також ті, що надаються союзниками, російські лінії постачання та командно-адміністративні об’єкти глибоко за лінією фронту, зосереджуючись також на знищенні артилерії в районах бойових дій.

Українські командири вважають, що розуміють фундаментальну динаміку конфлікту набагато краще, ніж ті, хто ніколи не стикався з такими умовами. Дійсно, чим довше триває ця війна, тим очевидніше стає, що українцям є чому навчити інших, у тому числі Сполучені Штати, про те, як вести військові операції в сучасну епоху.

У двох останніх промовах Кетлін Хікс, заступник міністра оборони США, відкрито окреслила, як Сполучені Штати можуть захистити себе у війні з Китаєм, і описане нею бачення видається знайомим українським військовим планувальникам. Замість того, щоб напряму стикатися з китайською армією, воюючи масою проти маси, Хікс говорила про досягнення перемоги завдяки винахідливості та інноваціям, запроваджуючи нові військові технології, які буде “важче вражати, важче перемогти”.

План Пентагону, який вона назвала ініціатива “Реплікатор”, передбачає створення армії невеликих, недорогих машин із підтримкою штучного інтелекту, здатних працювати в широкому діапазоні умов бойових дій. Ці машини – Хікс описала їх як “автономні, пов’язані з усіма доменами” або ADA2 – захистять американських бійців та підвищать їхні можливості. Якби США розгорнули їх у великій кількості, ці машини ADA2 неможливо було б зупинити; танки, ракети, кораблі та інша важка військова техніка не мали б можливості знищити їх усіх. Головною перевагою ініціативи «Реплікатор» є те, що менше американських солдатів доведеться наражати на небезпеку проти значно більшої китайської армії.

Хікс змалювала спокусливу картину того, як США збираються використовувати свої сильні сторони і збалансувати слабкі сторони. Описуючи все це, вона неодноразово посилалася на нинішню війну в Україні та на той досвід, який набуває українська армія.

Уявіть собі зграї систем ADA2, які літають на будь-якій висоті, виконуючи низку місій, спираючись на те, що ми бачили в Україні, – сказала вона. – Вони можуть бути розгорнуті більшими літаками, запущені військами на суші чи морі або злетіти самі.

Хікс прямо назвала боротьбу України проти Росії прецедентом для конфлікту США з більш густонаселеною Китайською Народною Республікою.

“Реплікатор” покликаний допомогти нам подолати найбільшу перевагу КНР, а саме масу населення, – заявила вона. – Більше кораблів. Більше ракет. Більше людей. До того, як Росія знову вдерлася в Україну в лютому [2022], здавалося, що вони мали цю перевагу.

Тим часом новаторське використання Україною військових технологій явно вплинуло на мислення Пентагону. Із суспільством, яке є вільнішим, гнучкішим і більш відкритим до ініціативи звичайних людей, ніж Росія, українці почали розробляти велику кількість власних військових систем, включаючи прості, дешеві безпілотні літальні апарати, які можуть виконувати багато військових функцій, наприклад збирання розвідувальної інформації на полі бою та проведення бомбардувань в глибині Росії. Україна також використовує технології, розроблені в інших країнах. Розгортання в країні інтернет-сервісу Starlink, американських безпілотників Switchblade і комерційно доступного обладнання для збору зображень показує, як новітні технології «можуть мати вирішальне значення для захисту від сучасної військової агресії», зазначила Хікс. Уміле постачання дає велику перевагу на полі бою.

Війна в Україні підтвердила деякі речі, про які Пентагон вже знав, зокрема давнє припущення Америки, що якщо одна зі сторін не зможе отримати контроль над повітрям в зоні бойових дій, просування важкої дорогої техніки буде надзвичайно складним. Повільний наступ Росії на Бахмут на початку цього року та нинішній український контрнаступ продемонстрували це. Україна намагається компенсувати це використанням великої кількості безпілотників. Але просування є важким.

Інтерес Пентагону до ініціативи “Реплікатор” може свідчити про певні сумніви – оскільки американські військові планувальники розмірковують над досвідом України та намагаються екстраполювати його на війну проти Китаю – щодо того, чи зможуть США надійно утримувати панування в повітрі над великою зоною бойових дій протягом тривалого часу. Ініціатива є планом знищення ворожих сил і позбавлення їх контролю над територією, а не, скажімо, швидкого наступу бронетехніки, який був основним елементом американської загальновійськової доктрини з часів Другої світової війни. Збереження панування в повітрі може залишатися метою стратегічної політики США, але це може бути недосяжним насправді, особливо проти Китаю, враховуючи всі ресурси цієї країни. США повинні планувати відповідно до цього.

Хоча успішні атаки українських дронів натякають на потенційні переваги безпілотних літальних апаратів зі штучним інтелектом, які можуть завдавати шкоди, не наражаючи солдатів на небезпеку, останні події також підкреслили важливість багатьох традиційних елементів індустріальної війни. Українці отримали переваги від атак на матеріально-технічне забезпечення Росії, а також від дальності, точності та швидкості стрільби важкої західної артилерії. Спочатку українцям потрібен був час, щоб адаптуватися до вимог широкомасштабної війни. Вони потребували – і все ще потребують – масового вливання зовнішньої допомоги, щоб продовжувати ефективну боротьбу.

Але все ж таки українці покращують ситуацію. Вони почали виготовляти більше власних снарядів для важкої артилерії. Вони розширюють свої можливості, використовуючи більше готових продуктів, щоб зменшити витрати на розробку та виробництво.

Звісно, критики можуть скаржитися на рішення українського командування стосовно того коли і як повертати території, окуповані російськими загарбниками. Але попри всі анонімні розмови про те, що Україна повинна воювати як НАТО, реальність така, що іншим країнам, у тому числі такій супердержаві як Сполучені Штати, є чому повчитися в України.

Повільні темпи контрнаступу ЗСУ не означають, що він повністю провалився, а нещодавні успіхи української армії спростовують наратив про “глухий кут” у війні та доводять необхідність подальшої підтримки України західними союзниками.
Контрнаступ Збройних сил України досяг переломного моменту. Для подальшого успіху Київ потребує зброї та боєприпасів, а не безплатних оцінок та порад стосовно просування.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі переконаний, що контрнаступ ЗСУ “не провалився”. За його словами, були часткові успіхи і “Україна має велику бойову силу”.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі щотижня спілкується з Головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним. Інколи вони проводять зустрічі до трьох разів на тиждень.

Що Україна знає про майбутнє війни – The Atlantic