Що відомо про Дмитра Литвина, нового радника президента з питань комунікацій

Майже одночасно з перестановками членів Кабінету Міністрів з одного місця на інше, Володимир Зеленський призначив нового радника – цього разу собі особисто, а не керівнику Офісу президента, як це зазвичай відбувається. Ним став Дмитро Литвин – колишній журналіст і співавтор багатьох промов президента. Указ про його призначення був опублікований на сайті президента 8 вересня.

Дмитро Литвин є не надто публічною людиною. Він не належить до найближчих друзів президента часів КВК і “Кварталу” (хіба що допомагав під час зйомок серіалу “Слуга народу”, який привів Зеленського з сценічного в реальне крісло президента), не вчився та не мав спільного бізнесу з Андрієм Єрмаком, не був чиновником в часи Януковича – іншими словами, дещо вибивається зі звичного вже принципу кадрових призначень в команді президента. 

Крім одного аспекту – судячи з його сторінки у Facebook, Дмитро Литвин віддано та щиро ненавидить Петра Порошенка, його однодумців, а також тих своїх колег, які колись насмілились критикувати президента Зеленського. Наприклад, журналіста Юрія Бутусова. 

Цікавий факт – коли Дмитру потрібно привернути увагу журналістів до, на його думку, помилок опозиційних політиків, він використовує формулювання “шановні медійники”. Коли ж радник президента невдоволений роботою колег, він надає перевагу таким виразам як “дебіл”, “бовдури”, “хворі”, “тупо”, “дно” та “гівноїдство”, характеризуючи їх особисто та їхню працю.

На відміну від безперечно талановито написаних промов, доповнених відточеними за роки на сцені вміннями Володимира Зеленського, про журналістський доробок Дмитра Литвина відомо небагато. Одним з найбільш відомих чи, точніше, легкодоступних є його матеріал для видання “Лівий берег” (ймовірно, автор розглядав його як аналітичний) під назвою “Почему Украине выгодно распустить свою армию”. У статті Дмитро Литвин пропонує читачу своє бачення майбутнього війни та політики. Щодо другого, то Дмитро припускав, що “в ЗСУ не буде навіть теоретичного шансу захистити суверенітет України”. 

Щодо майбутнього війни, то Дмитро Литвин у 2011 році хоч і не передбачив того, що ЗСУ зможуть впродовж 11 років успішно захищати Україну від Росії, але зміг “передбачити” загальноісторичну тенденцію до збільшення “технологізації” бойових дій та зростання ролі “розумної зброї” – для прикладу навівши фантастичний фільм “Битва Лос-Анджелес” режисера Джонатана Лібесмана, сюжет якого розгортався довкола вторгнення прибульців з космосу у США.

Ще один прогноз нового радника Володимира Зеленського поки не справдився – попри зростання ролі технологій у веденні бойових дій, без піхоти поки що жодна армія на світі воювати неспроможна.

Трохи важче знайти профіль Дмитра Литвина на російському Сноб.ру. Там він розповідає, що відвідував “курси в Національній академії оборони, які дозволили йому не потрапити в армію, отримавши офіцерське звання”. А також, що під час складання військової присяги, Дмитро Литвин “пропустив частину про захист конституційного ладу”. Він пояснив це тим, що нібито всі присутні (офіцер йому навіть усміхнувся) “прекрасно розуміли, що служити можна тільки своїй мрії”.

У тому ж профілі на російському Снобі Дмитро Литвин розповідає про свій шлях у журналістиці. За його словами, він працював редактором програми “Велика політика з Євгенієм Кисельовим”, аналітиком недільної програми “Подробиці” на телеканалі Інтер, звідки звільнився через зміну керівництва на початку Революції гідності. Там же новопризначений радник президента згадує і про свою роботу для видання “Лівий берег”, зразок якої був наведений раніше.

Попри те, що інші свідчень загальновідомих досягнень Дмитра Литвина у журналістиці знайти достатньо непросто, на своїй сторінці у Facebook він дозволяє собі критикувати колег – переважно за те, що вони пишуть не про те, чи не так, як подобається раднику президента. 

Не менше, ніж колегам, від Дмитра Литвина дістається й дипломатам країн-союзників України та їхнім урядам. Радник Володимира Зеленського у своїй типовій манері оцінив рішення про перенесення дипломатичних представництв з Києва до Львова як “тупе” і фактично звинуватив уряди країн, які намагались убезпечити своїх дипломатів та їхні родини перед початком повномасштабного вторгнення РФ – у спонуканні Путіна до цього самого вторгнення та негативному впливі на економіку.

Що ж до стилю комунікації, яким Дмитро Литвин послуговується, коли коментує скандали влади, які вже стали публічними, то його можна схарактеризувати словами “проблема була, але її успішно розв’язали, можна розходитись, немає причин для хвилювання”.

Якою буде комунікаційна політика влади з новим радником президента з питань комунікацій, ми побачимо вже зовсім скоро. Хочеться все ж сподіватись, що у Дмитра Литвина не буде причин називати рішення лідерів та представників дружніх Україні держав “тупими”, або що він принаймні робитиме це лише на своїй сторінці у Facebook.