Щонайменше 30 000: дані Книги пам’яті щодо загиблих захисників з початку великої війни

Джерело: історик і журналіст Ярослав Тинченко та координатор проєкту “Книга пам’яті полеглих за Україну” Герман Шаповаленко для видання “Український тиждень”

Автори “Книги пам’яті полеглих за Україну” проаналізували втрати України у повномасштабній війні з РФ, яка триває вже більш як 600 днів. За словами фахівців, дані про українські втрати, які описують у західних ЗМІ – маніпулятивні. За даними, які достеменно відомі на цей час, у війні з окупантами загинули щонайменше 30 000 захисників України.

У своїй статті Тинченко та Шаповаленко зауважили, що питання українських втрат спричиняє чи не найбільше спекуляцій і часто порушується як у міжнародних, так і ворожих ЗМІ.

Фахівці нагадали, що на початку великої війни президент України Володимир Зеленський оприлюднював дані про українських втрати, однак саме через ненавмисні маніпуляції у ЗМІ він ухвалив рішення оголосити офіційну кількість втрат лише після звершення війни.

“Мало хто розуміє, що терміни “втрати” й “загиблі” — це багатовекторні поняття часто з кількома цифрами. Переважна більшість журналістів і громадян схильна в принципі ототожнювати обидва поняття. Але це не так”, – зауважили автори статті.

Тинченко та Шаповаленко пояснили, що бойовими безповоротними втратами вважаються: вбиті, полонені, зниклі безвісти, померлі внаслідок поранень у лікарнях, у полоні; звільненні з лав армії внаслідок поранень, які не дозволяють нести військову службу.

Водночас бойовими тимчасовими втратами є: поранені, контужені, обморожені, воїни, які дістали інші бойові ураження внаслідок несення служби, відправленні на лікування або у відпуску для остаточного оздоровлення.

До небойових безповоротних утрат належать: померлі внаслідок хвороб, нещасних випадків, суїцидів, ДТП, необережного поводження зі зброєю тощо.

Небойовими тимчасовими втратами є: хворі й травмовані, які відправлені на лікування.

Зазвичай, коли офіційне відомство, до прикладу Міноборони України, говорить про втрати – мовиться про абсолютно всі втрати, які описані вище, а не лише загиблих захисників.

Якщо хтось із лідерів держави говорить саме про бойові втрати, то зазвичай маються на увазі лише загиблі — без урахування померлих, полонених, зниклих безвісти, хворих тощо. Якщо ж кажуть просто “загиблі” – то це можуть бути як бойові, так і небойові.

“Звісно, таке розмаїття понять і цифр призводить як до плутанини, так і до маніпуляцій. І вочевидь, саме ця обставина призвела до рішення української влади поки що не оприлюднювати дані про втрати чи бодай про загиблих”, – вважають фахівці.

Та навіть попри те, що війна з РФ досі триває і офіційні втрати України не оголошені, все ж проміжні дані можна підрахувати завдяки документам та матеріалам у відкритих доступах.

Одна з найстаріших в Україні спільнот, яка збирала й аналізувала дані про загиблих, — сайт “Книга пам’яті полеглих за Україну”, яка в закритому режимі, починаючи з 24 лютого 2022 року, ні на день не припиняла моніторингу інформаційного простору.

Саме на підставі електронного ресурсу цієї спільноти було створено Стіну пам’яті полеглих в російсько-українській війні у 2014–2021 роках на мурах Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Станом на цей час у базі спільноти проаналізовано та оброблено інформацію про загиблих військовослужбовців, правоохоронців, добровольців за лютий 2022 — серпень 2023 років.

Найімовірніше, що у цій базі містяться абсолютно всі повідомлення про загиблих від 24 лютого 2022 року, про яких офіційно повідомлялось.

“Загальна кількість загиблих або померлих, інформацію про яких було зібрано станом на початок листопада 2023 року й дату смерті яких було точно чи приблизно встановлено, становить понад 22 000 осіб. За нашою оцінкою це не менше 70 % (а можливо, і більше) бойових та небойових смертей зі Збройних Сил України, СБУ, МВС та інших за зазначений час”, – мовиться у статті.

Автори наголосили, що у цьому списку як бойові, так і небойові смерті захисників України.

Виходячи з цих джерел, можна отримати офіційну інформацію про загиблих, яка є у вільному доступі та співставити її з даними “Книги пам’яті”.

Вперше про офіційні втрати України повідомив Зеленський у другий день великої війни – 25 лютого 2022 року. Тоді він повідомляв про 137 загиблих військовослужбовців.

12 березня 2022 року під час спілкування зі ЗМІ президент зазначив, що на той час у нас з боку України загинуло близько 1 300 військових.

У середині квітня 2022 року в інтерв’ю CNN Володимир Зеленський заявив, що за попередніми даними загинуло від 2 500 до 3 000 тисяч військових, а ще до 10 000 зазнали поранень.

22 серпня 2022 року Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний в одному з виступів наголосив, що загинуло “близько 9 000” військових.

23 вересня 2022 року на той час заступниця міністра оборони України Ганна Маляр зазначила, що кількість загиблих захисників “трохи більше 9 000”.

1 грудня 2022 року радник Офісу президента України Михайло Подоляк розповів, що за офіційними даним Генштабу втрати України – від 10 000 до 12 500-13 000.

У 2023 році офіційні особи України не називали жодних даних щодо втрат України, лише періодично Зеленський чи посадовці з ОП повідомляли, що ЗСУ втрачають 30-50 осіб загиблими щоденно.

Тинченко та Шаповаленко нагадали, що ще одне джерело щодо загиблих – це ті, хто був нагороджений посмертно, оскільки відповідні укази публікуються у відкритому доступі.
Зазвичай до державних нагород представляються абсолютно всі військовослужбовці, правоохоронці та працівники силових структур, які загинули під час або внаслідок виконання своїх службових обов’язків.

Від 28 лютого 2022 року по 12 жовтня 2023 року було оприлюднено 454 укази про нагородження посмертно 14 402 захисників України, правоохоронців та працівників. Тобто це кількість юридично визнаних українською державою загиблих на цьому етапі російсько-української війни.

Водночас є так звані “закриті” укази президента про посмертні нагородження, де перераховуються працівники Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, деякі військовослужбовці ГУР та інших спеціальних силових підрозділів. Зазвичай у цих указах — десятки осіб.

Якщо порівняти ці дані офіційних осіб держави з даними “Книги пам’яті” – то можна помітити, що вони фактично не відрізняються.

У “Книзі пам’яті” вказано трохи більше полеглих, аніж у повідомленнях влади, однак це пояснюється тим, що влада не має інформації про неідентифіковані тіла загиблих або ті, які залишилися на території, окупованій ворогом чи в “сірій зоні”. З часом, зазвичай завдяки експертизі ДНК, тіла ідентифікуються й військові постфактум визнаються загиблими.

Крім того, різниця між загальною кількістю загиблих (померлих) у базі спільноти та цифрою нагороджених посмертно згідно з указами президента, також є наслідком того, що у “книзі” публікують і не бойові втрати України, тобто дані про померлих захисників унаслідок хвороб, нещасних випадків, необережного поводження зі зброєю тощо.

Окрім цього, певна частина — це військовослужбовці, яких просто не встигли нагородити. Бо від моменту представлення до появи указу президента може минути від кількох місяців до кількох років.

У ЗМІ також часто, посилаючись на офіційних осіб держави, пишуть, що у 2022 році втрати ЗСУ становили від 100 до 200 воїнів у день.

“Насправді це спотворена журналістами інформація. Зазвичай спікери казали про те, що бували дні, коли українська сторона втрачала по 100 й навіть по 200 воїнів”, – зазначають у статті.

За даними “Книги пам’яті полеглих за Україну” та інших осіб, які досліджують питання втрат, то у 2022 році був лише один день, коли за добу ЗСУ втратили понад 200 воїнів, та 7 днів – коли за добу гинуло більше сотні захисників. Всі вони – у період зими-весни 2022 року.

Щодо 2023 року, то дані президента і “Книги пам’яті” співпадають – 20-50 загиблих за день.

У “Книзі пам’яті” забрані найкривавіші дні втрат України. Серед них:

• 24 лютого 2022 року – 203 загиблих.

Серед загиблих цього дня багато військовослужбовців Повітряних сил ЗСУ, що перебували на бойових постах у радіотехнічних, зенітно-ракетних та авіаційних частинах.

“Напевно, найбільших втрат зазнала 14-та радіотехнічна бригада імені Богдана Хмельницького, штаб і підрозділи якої розташовані в Одесі та на околицях”, – зауважили фахівці.

Вище вказувалось, що 25 лютого 2022 року Зеленський повідомляв про 137 загиблих у перший день великої війни, однак ці цифри відрізняються, тому що значна кількість загиблих була встановлена вже після деокупації захоплених росіянами територій.

• 18 березня 2022 року – 193 загиблих.

День, коли окупанти завдали ракетного удару по казармах у Миколаєві. За даними, тоді там перебували бійці 137-го окремого батальйону морської піхоти. Повідомлялося, що з-під завалів було витягнуто щонайменше 50 тіл військовослужбовців.

Цього ж дня українські захисники гинули в боях за Макарів та Мощун на Київщині, під селом Буди на Чернігівщині, під селом Новоукраїнка Донецької області, у селі Наталівка Запорізької області (удар по 19-й окремій артилерійській бригаді) та інших.

• 26 лютого 2022 року – 182 загиблих.

Тієї ночі російські окупанти скинули на казарми 91-го окремого полку оперативного забезпечення авіаційні бомби. 54 бійці загинуло, ще 15 вважалися зниклими безвісти.

Цього ж дня чимало українських військових також загинуло в селі Красне на Чернігівщині (зі складу 58-ї окремої механізованої бригади ім. гетьмана І. Виговського). Криваві бої точилися на Київщині, Харківщині, півдні України.

• 7 березня 2022 року – 138 загиблих.

Група бійців 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади загинула в бою за Слободу-Кухарську. Серед інших місць завзятих боїв, де клали голови захисники, — Макарів, село Дмитрівка (14-та окрема механізована бригада князя Романа Великого), Пуща-Водиця (72-та окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців).

Багато жертв цього дня було внаслідок обстрілу постійного пункту дислокації 79-ї окремої десантно-штурмової бригади в Миколаєві та інших населених пунктах.

• 14 березня 2022 року — 133 загиблих.

Цього дня загинув 21 нацгвардієць в/ч 3055 внаслідок ракетного удару РФ по телевізійній вежі у селі Антопіль на Рівненщині.

Велика кількість бійців 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців загинула в селі Мощун під Києвом, де битва за переправу була в самому розпалі.

Точилися жорстокі бої, у яких гинули наші захисники, на Харківщині, Донеччині, Сумщині, Чернігівщині та Миколаївщині.

• 13 березня 2022 року — 128 загиблих.

Тоді було завдано ракетного удару по Міжнародному центру миротворчості та безпеки (Яворівському полігону), унаслідок якого загинуло 35 військовослужбовців, іще 134 зазнали поранень.

Крім того, цього дня наші захисники гинули в оборонних боях за Київ, Чернігів, Миколаїв, Маріуполь, село Степне Волноваського району Донецької області, у Рубіжному та Щасті Луганської області та інших населених пунктах.

• 1 березня 2022 року — 116 загиблих.

Того дня точились бої бій погано озброєних тероборонівців зі 194-го білозерського батальйону області в Бузковому парку в Херсоні. З гвинтівками та “коктейлями” із запалювальною сумішшю, гранатами та поодинокими автоматами ополченці Херсонської області героїчно зустріли російську бронетехніку. Іще одна група тероборонців продовжувала вести бій у районі Антонівського мосту. Цього дня понад 20 мешканців Херсонщини загинули за свободу свого краю та рідного міста.

Ще одна трагічна подія цього дня сталась у Харкові: росіяни обстріляли ракетами центр міста, зокрема влучили в приміщення облдержадміністрації. Загинуло понад 20 солдатів, значна частина яких була щойно призвана по мобілізації або з’явилася до ЗСУ як добровольці.

• 1 квітня 2022 року — 106 загиблих.

Тоді багато захисників полягло у боях на різних ділянках фронту. Найбільше на Донеччині, Луганщині та Миколаївщині. На Чернігівщині були втрати внаслідок бойових зіткнень та підривах на мінах.

• 3 березня 2022 року — 99 загиблих.

В той день окупанти скинули на Чернігів 500-кілогармові авіаційні бомби. Загинуло щонайменше 47 осіб, половина з яких — мирні мешканці, інша — місцеві бійці територіальної оборони.

Цього ж дня під час розвідки в районі Кінбурнської коси був уражений ракетою катер Військово-морських сил Р190 “Слов’янськ”, на якому загинула група українських моряків. Серед них був і командир катера капітан-лейтенант Дамір Аулін — один із юнаків, які 20 березня 2014 року під час переходу Академії ВМС ЗСУ на бік росіян заспівав гімн України.

• 27 лютого 2022 — 98 загиблих.

Того дня бої точились буквально всюди. Маріуполь і Волноваха, Харків і Чернігів, Обухів і Васильків на Київщині, а також Лебедин, Токмак, Буча, Народичів й інші населені пункти скрізь по Україні, де сунули російські окупаційні війська.

2023 року таких масштабних втрат, як узимку-навесні 2022 року, уже не було з вагомих причин, серед яких: сталий фронт, менше ракетних ударів РФ по ЗСУ, потужні засоби ППО, західна бронетехніка.

Водночас є категорія безповоротних бойових втрат, і вона дуже велика, про яку в цій статті ще не сказано.

Щодо зниклих безвісти та полонених бійців, то 30 грудня 2022 року уповноважена президента України в справах забезпечення прав захисників України Олена Вербицька повідомила пресі, що 3 400 українських військовослужбовців офіційно вважаються полоненими, ще 15 000 — зниклими безвісти.

Цю саму цифру — 15 000 зниклих безвісти військовослужбовців — нещодавно озвучив і міністр внутрішніх справ України.

“Досвід нашої роботи в питаннях зниклих безвісти за період 2014–2015 років показує, що, на превеликий жаль, переважна більшість із них — загиблі. Причому в багатьох випадках навіть фрагментів тіл не буде знайдено. Ідеться не лише про навічно похованих під завалами будинків Бахмута чи потонулих на дні Чорного моря”, – наголосили Тинченко та Шаповаленко.

До прикладу – ракетний удар окупантів 17травня 2022 року по 169-му навчальному центрі “Десна”. Тоді загинуло 63 військових, 39 зазнали поранень, а 68 – зникли безвісти.

Унаслідок удару на місці “прильоту” утворилась величезна вирва, яка, найімовірніше, й поглинула тих, хто вважається зниклим безвісти.

“Підсумовуючи всі дані про бойові та небойові втрати Сил оборони, можна сказати, що станом на день публікації маємо 24 500 підтверджених загиблих (померлих), чиї імена відомі, 15 000 зниклих безвісти, 3 400 полонених. Вочевидь, 24 500 імен — це не остаточна цифра загиблих (померлих), але й за нашими оцінками не менше 70 %. Тобто реальна цифра загиблих (померлих) за бойових і небойових умов становитиме понад 30 тисяч осіб”, – наголосили фахівці.

Щодо поранених – їхнє пропорційне відношення щодо загиблих (померлих) — 1:3.

Інакше кажучи, поранених (з урахуванням, що вже є чимало військовослужбовців, які дістали поранень чи контузії по три й більше разів) — у межах 90 000–100 000. Але переважна більшість цих поранених та контужених продовжує службу в лавах Збройних Сил України або незабаром повернеться до своїх побратимів після лікування.

• Станом на 15 листопада 2023 року, у широкомасштабній російсько-українській війні, армія ворога втратила понад 314 тисяч військових.