Традиція, започаткована американцем: як з’явилася акція «Свічка у вікні» і хто такий Джеймс Мейс

Ідея вшанування пам’яті жертв Голодомору через символічне запалення свічок належить американському історику Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору в Україні. Вперше він поділився своїм задумом у колонці “Свіча у вікні”, опублікованій у газеті “День” 18 лютого 2003 року.

“Хочу запропонувати акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (в четверту суботу листопада) визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих”, – писав Мейс.

Джеймс Мейс, джерело: архів

На створення цієї традиції його надихнув офорт Тараса Шевченка із зображенням молодого Кобзаря, що тримає свічку. Наталія Дзюбенко-Мейс, дружина історика, згадувала:
“Джеймс хотів, щоб церемоніали стали більш людяними. Щоб головними були не чиновники, а люди. І йому допоміг “Кобзар” Шевченка. Коли побачив офорт, на якому молодий Шевченко тримає свічку, сказав: “От що нам потрібно. Нам потрібна не людина на трибуні, а людина зі свічкою”.

Мейс прагнув уникнути формалізму у вшануванні пам’яті. Він побоювався, що навіть у незалежній Україні церемонії залишаться надто бюрократичними. Запалена свічка на підвіконні мала стати символом щирої пам’яті.

“Давайте цього дня поставимо на підвіконня запалену свічку, щоб згадати мільйони розстріляних, померлих від голоду… Палаючи у наших вікнах, вогники свічок стануть знаком того, що їх не забуто, що й вони мають нащадків, які їх пам’ятають”, – закликав історик.

Через рік після смерті Джеймса Мейса його задум почали втілювати в Україні. Відтоді у четверту суботу листопада свічки запалюють у вікнах домівок як символ пам’яті про загиблих.

Джеймс Мейс, джерело: архів

Джеймс Мейс – американський історик українського походження, який зробив значний внесок у вивчення Голодомору.

Джеймс Мейс народився 18 лютого 1952 року в родині, що належала до індіанського племені черокі. Його предки пережили трагедію “дороги сліз” — примусового переселення черокі у 1835 році з рідних земель у Північній Кароліні та Джорджії до території сучасної Оклахоми. Під час навчання в університеті Мейс уперше почув від професора Романа Шпорлюка про Голодомор в Україні. Спочатку він не міг уявити, як настільки масштабний злочин можна було приховати.

Зацікавившись темою, Джеймс розпочав власне ретельне дослідження, вивчив українську мову, аби самостійно працювати з архівними документами. Надалі, очолюючи Комісію Конгресу США з дослідження Голодомору, він дійшов висновку: “Йосиф Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932–1933 роках”.

На той час в Україні лише починали відкривати правду про цю трагедію. Згодом концепція Мейса щодо Голодомору як акту геноциду була сприйнята і підтримана українськими науковцями. Це дозволило виведенню досліджень на новий рівень і посиленню міжнародного визнання історичної справедливості.

Мейс навчався в Університетах Оклахоми та Мічигану, де здобув ступінь доктора філософії з історії. У 1980-х роках він працював разом із Робертом Конквестом над книгою “Жнива скорботи” та одним із перших назвав Голодомор геноцидом. У 1986–1990 роках очолював Комісію Конгресу США з дослідження Голодомору.

Джеймс Мейс, джерело: архів

“Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку”, – наголошував Мейс.

У 1993 році він переїхав до Києва, де продовжив свої дослідження. Працював у Києво-Могилянській академії, займався політологією і дослідженням Голодомору. Він характеризував українське суспільство як постгеноцидне: “Це глибоко травматизований, зранений організм, який щосили намагається забути про жахи минулого…”.

Мейс відчував особливий зв’язок з Україною, що відображено у його словах: “Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене”.

Джеймс Мейс помер у 2004 році на 53-му році життя. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві. Історик посмертно отримав орден Ярослава Мудрого II ступеня за внесок у вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Слова Джеймса Мейса нині викарбувані на вікні Національного музею Голодомору-геноциду:

Джерело: Національний музей Голодомору-геноциду

• “Лише Богові відомі всі жахіття і злочини, які тоді кремлівська влада вчинила з українцями, масово прирікши їх на страшну, мучительну, повільну тілесну смерть від голоду”, – Митрополит Київський та всієї України Епіфаній вшанував жертв Голодоморів.
• Блаженніший Святослав очолив панахиду за всіма загиблими внаслідок Голодомору.
• “Наш обов’язок – пам’ятати”: як політики сьогодні згадували Голодомор.
• Історії від читачів Букв до Дня пам’яті жертв Голодоморів.