Заплати податки і йди в тюрму – що не так з відповіддю президента на петицію про декриміналізацію порно
27 червня цього року на сайті президента з’явилась петиція під назвою “Декриміналізувати виробництво контенту для дорослих, щоб правоохоронці займались реальними злочинами, а не робили контрольні закупівлі інтимних фотографій”. Власне, в назві відображена вся суть проблеми, яку обговорюють вже декілька років – нормативне регулювання створення і розповсюдження еротичного контенту вже давно відірвалось не лише від реальності, а й від решток здорового глузду.
Джерело: Центр дослідження законодавства України
З моменту, коли одні чиновники (як голова податкового комітету ВР, нардеп від “Слуги народу” Данило Гетманцев) почали хвалитись сумами податків, які сплатили до бюджету такі платформи як PornHub та OnlyFans, а інші чиновники (переважно з правоохоронної сфери) в той самий час хвалились кількістю кримінальних справ проти людей які створюють контент для цих платформ, сплачують податки і не завдають нікому ніякої шкоди – ситуацію з регулюванням “контенту для дорослих” в Україні можна сміливо описати терміном “гостра шизофренія”. З усіма притаманними цьому стану симптомами – маренням, галюцинаціями, дезорієнтацією та дезорганізацією.
Адже при здоровому глузді подібна ситуація була б абсолютно неможливою. Наприклад, при законодавчій забороні на виготовлення та розповсюдження наркотиків, міністр фінансів чи голова податкової не звітують про суму зібраних з наркоторговців податків, нардепи не вихваляються законопроєктами, які дозволяють оподатковувати не лише вітчизняних наркоторговців, а й їхніх колумбійських колег тощо. Ні, цих людей затримують, відправляють до в’язниці, а товар та доходи конфіскують. Чому ж тоді з іншою, формально забороненою, а фактично – повсюдною, діяльністю, ситуація є іншою?
Варто одразу зауважити, що незалежно від позиції вашого морального компаса щодо цього питання, реальність полягає у тому, що створення і поширення еротичного чи порнографічного контенту відбуватиметься завжди і всюди де є люди. Незалежно від законодавчих, релігійних чи етичних норм щодо цього. При цьому, тим що відрізняє одну формально незаконну (поширення порно) діяльність від іншої (збут наркотиків) – є відсутність постраждалих та збитків у першому випадку (очевидно, що йдеться про декриміналізацію лише тих ситуацій, в яких діють повнолітні дієздатні люди за власною згодою).
Деталі цього законодавчо-виконавчо-правоохоронного божевілля найкраще описала сама авторка петиції. Вона зазначає, що за 5 років сплатила на користь держави 40 мільйонів (!) гривень податків. Це велика сума, особливо в умовах війни. Але ще важливішим є те, що кошти, з яких були сплачені ці податки, найімовірніше, спершу надійшли у вигляді валюти, яка була конвертована при зарахуванні на підприємницький рахунок у гривню. Стабільний притік валюти в країну (в умовах покаліченого війною традиційного експорту) є запорукою того, щоб курс долара вже ж не дійшов до 50 грн, а євро – до 70.
Що ж платниця податків отримала у відповідь?
За 40 мільйонів гривень податків, держава “віддячила” авторці петиції кримінальною справою, за те саме, за що взяла з неї ці податки. “Бонусом”, поліціянти, які проводили в авторки петиції обшук, вкрали її заощадження(точніше – пограбували, бо все відбувалось відкрито) і найголовніше – “натякнули”, що за додаткові $100 000 кримінальна справа проти неї може “вирішитись”. Відчуваєте цю потужну інвестиційну благодать та сприятливе бізнес-середовище?
Мабуть, зайве говорити, що в таких умовах наступні 40 мільйонів гривень податків скоріш за все будуть уже сплачені до бюджету Німеччини, Франції чи ще якоїсь європейської країни, в якій чиновники бодай можуть визначитись – вони карають за щось, чи беруть податки з цього. І, можливо, навіть не грабують під час слідчих дій.
Між іншим, уже в цьому році держбюджету не вистачає близько $9,6 мільярда на фінансування армії (те, що значна частина воєнних витрат фінансується зборами та приватними ініціативами, поки опустимо), а в наступному році дефіцит бюджету за підрахунками партнерів України, сягне $19 мільярдів. За таких умов кожна гривня податків для нас на вагу золота, а кожен платник податків, особливо якщо він заробляє за кордоном, а платить в Україні – значно цінніший ніж цілі департаменти БЕБ і Нацполіції, яким ще й платити треба. Адже в межах описаної проблеми і статті 301 Кримінального кодексу України, яка її створює, єдиною користю від “правоохоронних” зусиль сотень слідчих і прокурорів, десятків годин їхньої роботи і мільйонів гривень, витрачених на оплату цієї “праці” та “контрольні закупівлі” контенту на OnlyFans є…звіти.
І ще пресрелізи (які ніхто не читає) про те, як “завдяки непримиримій позиції” поліції та прокуратури було засуджено жінку, яка продала декілька селфі без одягу якимсь людям в Телеграмі, чи чоловіка, який надіслав фото геніталій знайомій, з якою перебував у близьких стосунках (заявила в поліцію навіть не ця знайома). Саме тому правоохоронці кістьми ляжуть, але до останнього захищатимуть кримінальне покарання за еротичний контент – це нескінченне джерело показників “успішної” діяльності та можливість отримати додаткові кошти шляхом вимагання чи банального грабунку під час обшуку.
Важливо розуміти, що з точки зору поліції:
- професійні зйомки порнофільму для подальшого продажу;
- переслані в месенджері фото геніталій від одної дорослої дієздатної людини до іншої за обопільною згодою;
- збережені на вашому телефоні ваші власні фото без одягу, яких ви ніколи нікому не показували і не плануєте;
є рівноцінними причинами почати проти вас кримінальне провадження за статтею 301 КК України. За фото статевих органів, які ви зробили, щоб показати лікарю, можна почати “розслідування” так само як і за двогодинний порнофільм з тисячними тиражами. Можливо, за фото для себе і для лікаря вас не засудять, але, як бачимо з досвіду авторки петиції – натякати на певні “внески” для “вирішення питання” – можуть запросто. І потягати на допити, щоб краще думалось, теж. Саме те, що злочином вважається діяльність, яка не завдає шкоди, не здійснюється насильницьким шляхом, не порушує нічиїх прав та інтересів – є неприпустимою девіацією законодавства та правозастосовчої практики. Тому що за такою логікою злочином можна зробити що завгодно. І злочинцем теж кого завгодно.
Як вирішити цю проблему
З листопада 2024 року в Раді зареєстрований законопроєкт № 12191, спрямований на внесення змін до статті 301 КК України. Згідно з пропозицією його авторів, слід залишити кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів неповнолітнім, та примус неповнолітніх до участі в такій діяльності. Тоді як все перелічене, вчинене повнолітніми дієздатними людьми за їхньої згоди – декриміналізувати.
Цей законопроєкт, хоч і не ідеальний, але розв’язує ключову проблему – можливість карати за діяння без шкоди і потерпілих. Його варто доопрацювати в частині конкретизації відповідальності за примушування до участі в створенні порнографічного контенту (адже на сьогодні в КК України це питання регулює лише стаття 149, яка охоплює значно ширший спектр злочинних діянь) та в частині відповідальності за “порнопомсту”, особливо з огляду на динамічний розвиток ШІ-технологій, здатних генерувати реалістичні фото/відеоімітації конкретних людей.
Однак навіть в нинішньому вигляді законопроєкт № 12191 є значним кроком до стандартів регулювання створення і обігу еротичного контенту в країнах Заходу, зокрема, ЄС.
Що не так з відповіддю президента
Підкреслено формальна відповідь Володимира Зеленського на петицію, яка зібрала 25 000 підписів всього за тиждень, лише поглиблює поточну кризу. Перш за все тому, що президент чітко дав зрозуміти – описані авторкою петиції, абсолютно конкретні проблеми (і злочини), його не цікавлять. Він, буквально, подякував громадянам за активність і зацитував півдесятка статей з Конституції та кількох законів. Ймовірно, ШІ справився б значно краще.
Можливо, навіть заперечення з боку президента описаних авторкою петиції проблем, і то було б кращим варіантом, адже це хоча б дало простір для подальшої дискусії. Ще кращим варіантом були б конкретні пропозиції від президента щодо змін до статті 301 ККУ – навіть неформальні, з подальшим допрацюванням в Раді, а заразом – звернення до ДБР щодо розслідування описаних авторкою злочинів. Але відписка про те, що це не входить до повноважень президента (наче подібне колись його зупиняло) просто консервує проблему як є, водночас посилаючи правоохоронцям сигнал – “все ок, продовжуйте”.
Підкреслена байдужість президента є сигналом і нардепам, які на 100% орієнтуються на бажання Банкової – виправлення всього описаного на початку божевілля “не на часі”. Як наслідок, очікувати розв’язання проблеми з тим, що правоохоронці витрачають мільйони гривень з бюджету на створення перешкод платникам податків для заведення в країну валюти і наповнення бюджету – не варто.
Як наслідок, правоохоронці й надалі продукуватимуть кілограми звітів про звіти про те, як “побороли” страшну злочинність у вигляді продажу своїх фото повнолітніми дієздатними людьми іншим повнолітнім дієздатним людям та пропонуватимуть “вирішити” цю проблему за частку доходу. Адже це “вкрай важливо” під час війни на виживання.
27 червня цього року на сайті президента з’явилась петиція під назвою “Декриміналізувати виробництво контенту для дорослих, щоб правоохоронці займались реальними злочинами, а не робили контрольні закупівлі інтимних фотографій”. Власне, в назві відображена вся суть проблеми, яку обговорюють вже декілька років – нормативне регулювання створення і розповсюдження еротичного контенту вже давно відірвалось не лише від реальності, а й від решток здорового глузду.
Як не було у Володимира Зеленського після лютого 22 року жодного шляху для збереження української державності, окрім як піти шляхом Петра Порошенка – сильна армія замість великого будівництва, українська мова замість “яка різниця” та українська церква замість російських агентів ФСБ у рясах, – так і не було у президента Дональда Трампа жодного вибору, як піти шляхом свого попередника Джозефа Байдена в питанні підтримки України.
Маріуполь – місто, яке з початку повномасштабного вторгнення опинилося під жорсткою окупацією. Тут російські війська застосовували репресії проти мирного населення: зупиняли людей на вулицях, перевіряли телефони, забирали документи та влаштовували знущання.
Після жахливих ночей під обстрілами ті, кому пощастило вціліти та дожити до ранку, прокинувшись, задаються питанням: коли це все закінчиться?
Після кількох місяців переговорів “сам з собою” (оскільки іранська влада явно не збиралась ні про що домовлятися) Трамп з головою поринув у новий сценічний образ – такого собі варлорда, який показово готується до масштабної повітряної кампанії та вимагає БЕЗУМОВНОЇ КАПІТУЛЯЦІЇ, передчуваючи “маленьку переможну війну”.