Залужний. Вирок Зеленському
“Я ваш вирок” – сказав зі сцени президентських дебатів 2019 року Володимир Зеленський своєму опоненту Петру Порошенку, в якого тоді виграв і вибори, і дебати.
Якщо вибори в Україні відбудуться у найближчий рік, що малоймовірно (тому що для їх проведення має хоча б призупинитися війна), але тим не менш, їх широко обговорюють, то за моєю оцінкою їх Зеленський програє – наголошує політикиня, засновниця “Букв” Катерина Рошук в колонці для видання “Еспресо”.
Судячи з запропонованих виборцям кандидатур (незалежно від на цей момент їх задекларованих (або ні) намірів балотуватися), програє їх саме Валерію Залужному.
Причиною цього стане ніякий не політичний геній чи потенційні найкращі президентські якості Залужного, а хибна політична стратегія президента Зеленського.
Згадаймо, коли і як відбувалося звільнення Залужного? То був лютий 2024 року, коли на Банковій вчергове готувалися до виборів, очікуючи, що обрання президентом США Дональда Трампа посприяє заморожуванню війни, що означало б відкриття електорального шляху до виборів, які Зеленський збирався виграти. Насправді в Офісі президента абсолютно праві, коли вважають, що час працює проти президента. Так і є. Рейтинг уже не на небесах, як 25 лютого 2022 року, а навпаки – зі стрімкою тенденцією до падіння на землю.
Тому після чергового соціологічного дослідження почали позбавляти шансів можливих конкурентів. Репутацію Порошенка знищували фейками у підконтрольних Telegram-каналах, запровадили санкції та збільшили кількість сумнівних кримінальних проваджень. Залужного звільнили та відправили подалі, призначивши послом у Велику Британію, щоб не піарився на фронті. Як ми пам’ятаємо з Єдиного марафону, фронт у нас представляє лише президент.
Але прогнозовано для всіх, хто не вірить у чудо, обрання Трампа війну не зупинило. Тому що з нами воює не Трамп, а Путін, який живе “двіжухою” під назвою СВО, а у Трампі бачить людину, яку можна використати в інтересах перемоги РФ, а не навпаки, і тому закінчувати війну не збирається.
Так ми опинилися у 2025-му, коли тренд ухилянства є популярнішим, ніж президент Зеленський, Трамп намагається нас продати Росії, щоб одночасно й Нобелівську премію миру отримати. США грошей більше не дають, як за часів Джо Байдена, якого у нас вважали нерішучим, але за часів якого ми отримали близько 135 млрд доларів (за Трампа поки 0). Європі стає все важче, оскільки й самим до війни варто готуватися, а не як ми у період після президентських виборів 2019-го до 24 лютого 2022 року. Тому що США за Трампа не факт, що будуть захищати умовну Литву від російських зелених чоловічків.
До чого тут Зеленський із Залужним, запитаєте ви?
А до того, що якби Зеленський не звільнив Залужного, то міг би звільнити зараз, роблячи відповідальним за нездатність забезпечити обіцяну Офісом президента перемогу за 2–3 тижні та навіть за 2–3 роки, і тоді на уявних виборах Залужний не був би Зеленському конкурентом.
Звісно, перекласти відповідальність за корупцію близьких друзів президента на Залужного було б важче, але от за провал мобілізації та важку ситуацію на фронті точно можна було б.
Але харизматичний актор, який став президентом воюючої країни та перевтілився у верховного головнокомандувача узимку 22-го року, зачарувавши світ мужністю та героїзмом, так і не став мудрим політиком.
Тому замість того, щоб нейтралізувати конкурентів, надаючи їм повноваження, щоб потім звинуватити у тому, що не впоралися, він сконцентрував владу у своїх руках, а отже і всю відповідальність, яка зараз впала на його рейтинг.
Тому тепер, коли Залужний, який з подачі Зеленського на піку своєї популярності покинув ЗСУ, у своїй статті описує, як Україна не готувалася до війни у 2021 році, коли “починаючи з 2019-го і наступні три роки військові витрати РФ лише зростали. Водночас в Україні все відбувалося навпаки: у 2021 році армії виділили грошей навіть менше, ніж у попередньому році” – ця цитата зі статті Залужного є фактчекінгом популярного гасла, що “будували дороги замість розбудови ЗСУ“.
Чергове підтвердження того, що Володимир Зеленський, який добровільно взяв на себе відповідальність за країну у війні, не готував цю країну до оборони, і коли вона встояла завдяки героїчному опору українців та ціною тисяч життів, то не просто неефективно нею керував, а ще й допустив широкі корупційні можливості для друзів, які заробляли на крові українців.
Хочеш миру – готуйся до війни, а не до виборів. В ОП так цього і не усвідомили.
Якщо бути точною, то згадана на початку цитата звучала так: “Я не ваш опонент, я – ваш вирок“. Можливо, Залужний поки й не опонент Зеленського, але якщо у найближчий рік стануть можливими вибори, він точно може стати його вироком.
Адвокат і заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці для “Української правди” аналізує ключові інституційні та правові виклики, з якими Україна підходить до теми майбутніх виборів в умовах війни та повоєнного транзиту влади. За його словами, у публічному дискурсі відбувається помітний зсув: від ідеї безстрокового відтермінування виборів – до пошуку балансу між оновленням демократичного мандату та безпековими обмеженнями воєнного стану. При цьому саме якість виборчого процесу, наголошує автор, визначатиме як внутрішню легітимність нової влади, так і її сприйняття на міжнародній арені.
Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.
Рівно рік тому, 20 січня 2025 року, Дональд Трамп вдруге став президентом США.
Писати про вибори під час триденних вимкнень світла і тепла – викликає доволі сюрреалістичні відчуття. Майже як у жарті про те, як хтось відкладав пів року на Ferrari, але зірвався і витратив усе на снікерс. Втім, ідеї, які пропонують народні депутати для перших повоєнних виборів в Україні – є не менш сюрреалістичними.
Після блискавичного і успішного рейду американських військових на Венесуелу, в результаті якого її невизнанний президент був заарештований і доправлений до США для суду за звинуваченням у злочинах, пов’язаних з організованою наркозлочинністю, думки спостерігачів розділились на тих, хто захоплюється здатністю США проводити такі операції проти диктаторів і тих, хто порівнює ці дії з вторгненням Росії в Україну.