The Economist: Що означає падіння рубля для здатності Путіна вести війну?

Джерело: The Economist

14 серпня російська грошова одиниця впала нижче 100 рублів за американський долар, а це означає, що він коштував менше одного цента – найдешевше з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Валюта є однією з найгірших у світі цього року, поступаючись лише вічно проблемним аналогам: аргентинському песо, венесуельському болівару та турецькій лірі.

Вже 15 серпня на екстреному засіданні ЦБ РФ підвищив відсоткову ставку на 350 базисних пунктів – до 12%. Хоча рубль трохи відновився після оголошення, згодом грошова одиниця знову поповзла донизу. Експерти пояснюють, що лише підвищенням процентних ставок навряд чи вдасться зупинити падіння валюти, а це, своєю чергою, позначиться на здатності Володимира Путіна вести війну.

Санкції та контроль над капіталом залишили Росію ізольованою від міжнародної фінансової системи. Тому замість того, щоб відображати сукупні думки тисяч спекулянтів, поведінка рубля відображає хрестоматійну економічну модель, діючи як барометр відносного потоку експорту з країни (який приносить іноземну валюту) проти імпорту (який повинен оплачуватися цими прибутками).

Відтоді, як у грудні країни G7 запровадила граничну ціну на російську нафту в 60 доларів, вартість експорту впала. Прибутки Росії були на 15% нижчими в доларовому еквіваленті, що лише частково пояснюється нижчою світовою ціною на нафту. Імпорт ж різко зріс, оскільки російський уряд скуповує товари для ведення війни.

З одного боку, це свідчить про вплив обмеження ціни на нафту. Спроби ухилитися, використовуючи “тіньовий флот”, не компенсують примус продавати нафту зі знижкою. Але, з іншого боку, це свідчить, що РФ й досі знаходить способи продовжувати імпортувати товари. Зокрема, зауважує видання, експорт Німеччини до більш доброзичливих сусідів Росії підозріло підскочив.

Дешева валюта підвищує вартість нафтових доходів уряду у рублях, але також збільшує вартість імпорту. У червні віцепрем’єр РФ Андрій Білоусов заявив, що 80-90 рублів за долар було оптимальним курсом для бюджету країни, експортерів та імпортерів. Тож коли минулого року рубль значно зміцнився завдяки доходам від продажу нафти, російський уряд із задоволенням рекламував це як свідчення неефективності західних санкцій. Нині ж ця впевненість змінилася занепокоєнням. 14 серпня радник Путіна Максим Орєшкін наголосив на важливості сильного рубля і поклав провину за падіння валюти на центральний банк.

Різке підвищення ставки лише трохи допомогло рублю, і його зростання швидко звелося нанівець. Ізоляція Росії означає, що вищі відсоткові ставки навряд чи залучать “гарячі гроші” (спекулятивні фонди, які прагнуть короткострокового прибутку). Тепер увага може перейти на російський капітал, якому загрожує відтік.

Ще одним варіантом є пряме втручання у валютні ринки. ЦБ РФ уже скоротив купівлю іноземної валюти. Згідно з бюджетним правилом, Росія купувала інші валюти в обмін на рублі, якщо вона мала профіцит доходів від нафти і газу, щоб нарощувати резерви. 9 серпня це правило було скасовано. Згідно з офіційними даними, на початок серпня валютні резерви країни становили 587 мільярдів доларів, що свідчить про те, що центральний банк має вогневу міць, щоб підтримати вартість рубля, якщо він того забажає. Одначе, проблема в тому, що близько 300 мільярдів доларів цих резервів заморожено Заходом.

Російський уряд міг би скоротити витрати, зокрема на свої збройні сили, щоб обмежити імпорт. Як альтернатива і, ймовірно, біль візьме на себе цивільна економіка. Зростаюча інфляція і вищі відсоткові ставки послаблять купівельну спроможність росіян, змусивши їх купувати менше іноземних товарів.

Так, долю російської економіки вирішуватимуть не судження міжнародних фінансистів, а глибина агресії Путіна. Це набагато нещасніша ситуація, в якій можна опинитися в пастці, – резюмували The Economist.