Битва за Авдіївку стала чи не найдорожчою для Росії – NYT

Джерело: The New York Times

Запеклі бої навколо Авдіївки точаться від 10 жовтня. РФ кинула на штурм міста на Донеччині тисячі військових, аби захопити Авдіївку та розширити контроль над Донбасом. Проте вже за кілька днів ця битва за Авдіївку стала чи не найдорожчою для Росії у війні.

Українська артилерія знищувала російські бронетехнічні колони на підступах до міста, а озброєні вибухівкою безпілотники збивали піхоту, яка висаджувалася з техніки та просувалась пішки, повідомили українські солдати та командири, російські воєнкори та незалежні військові аналітики.

Хвилі російських солдатів піднялися на промисловий відвал, щоб досягти його висоти. Кожного разу їх шматувала українська артилерія.

Майже три тижні битви російська армія не змогла здійснити швидкий прорив, якого хотіла.

За даними Інституту вивчення війни, вона втратила сотні солдатів і понад сотню одиниць бронетехніки і танків, а за українськими підрахунками втрати росіян удвічі більші.

Як переконалися обидві сторони протягом майже двох років важких артилерійських боїв, механізований штурм сильної лінії оборони завжди є жорстоким досвідом.

Українці теж зазнають великих втрат: один солдат описав, як лише шість солдатів із його підрозділу чисельністю понад 50 не були поранені після перших днів боїв.

Втрати росіян під Авдіївкою навіть більші, ніж ті, які зазнала російська армія в боях минулого року та під Вугледаром у березні цього року, зазначають українські посадовці та аналітики.

Ці попередні втрати обладнання серйозно обмежили здатність Росії маневрувати, як вона планувала, і нові втрати можуть знову перешкодити її операціям.

Авдіївка була об’єктом для російських обстрілів вже давно, ще з того часу, як у 2014 році окупанти спершу захопили місто, а потім втратили його.

“Найбільше, що ми мали, — це півдня тиші. Але цей штурм був найжорстокішим за всю війну”, — сказав колишній депутат, який зараз служить у 109-й бригаді територіальної оборони поблизу міста, його рідного міста.

З міркувань безпеки він попросив, щоб його впізнали лише за позивним “депутат”, як і всі військові, опитані для цієї статті.

За останні дев’ять років Авдіївка стала оплотом оборони України на сході. Місто розташоване за кілька км від Донецька, найбільшого міста контрольованих Росією східних областей, у межах досяжності його аеропорту та основних об’єктів.

Попри те, що українські війська втратили прилеглу територію, вони продовжували блокувати Росією доступ до головної магістралі та залізниці вздовж лінії фронту.

Це надає Авдіївці стратегічної військової цінності, оскільки її захоплення відкине українські сили від порогу Донецька та відкриє основні залізничні та автомобільні шляхи для російських сил у цьому районі.

Але це також має політичну цінність. Захопити місто після стількох років опору було б великим успіхом для президента Росії Володимира Путіна.

Більшість мешканців міста евакуювались. За даними посадовців, зараз в Авдіївці не більше 1000 мешканців, тоді як до повномасштабної війни нараховувалось 36 000.

Більшість серед тих, хто продовжує жити у місті під постійними обстрілами – пенсіонери, розповів Лютий, командир спецпідрозділу МВС у місті. Він різко відгукувався про цивільних, які відмовлялися залишити Авдіївку, кажучи, що вони піддають ризику себе та його людей.

За словами Балу, командира підрозділу безпілотників бригади, українські розвідувальні групи помітили ознаки нарощування росіян навколо Авдіївки за кілька тижнів до першої атаки 10 жовтня. За його словами, чисельність становила не менше трьох бригад.

“Збиралася військова техніка і бронетехніка. Також багато цивільних автомобілів, які виглядали так, ніби командири прибули в цей район”, – сказав він.

За словами українських військових, росіяни йшли передбачуваною схемою, розпочавши бій із важкої артилерії та авіабомбардуванням, а потім наступаючи колонами бронетехніки. Вони були добре підготовлені, першими відправивши обладнання для розмінування, щоб розчистити шлях, а групи бронетехніки мчали позаду, щоб висадити піхоту.

Проте маючи в повітрі групи безпілотників, українці помітили їхнє просування і почали цілитися по техніці на підходах, повідомили командири.

“Ми маємо важливе завдання, як і всі підрозділи безпілотників. Ми повинні знайти та знищити ворога, перш ніж він атакує”, — сказав Балу.

Протягом останнього року російські війська неухильно просувалися в кліщі, щоб оточити Авдіївку, зосереджуючи головний поштовх своїх недавніх наступів на закриття останньої щілини, яка перерізала б доступ українців до міста.

Російські війська атакували з північного сходу, намагаючись перерізати головну дорогу біля села Бердичі. З південного заходу інші сили висунулися до села Сєверне, яке розташоване на меншій дорозі в місто.

Російські війська прорвалися до українських позицій у смугах дерев на північному заході та почали підійматися по терикону, з якого відкривається вид на коксохімічний завод.

Першого дня бої були настільки інтенсивними, що 110-та окрема механізована бригада почала вичерпувати безпілотники і звернулася за підкріпленням до 109-ї бригади, яка перебувала поруч.

Протягом півтори доби пілот безпілотника позивний Бумер і його штурман Грек вступили в бій, наводячи наведення на наступаючу російську піхоту з бункера на краю поля бою.

Третій член команди зарядив свої дрони вибухівкою та підняв їх у повітря.

“Ми відтіснили їх, але вночі вони прислали нових солдатів. Ми вбили стільки людей, що закінчилися запаси”, — сказав Бумер про російські сили.

За його словами, підрозділу довелося викликати волонтерів, щоб отримати більше безпілотників.

На третій день боїв, 12 жовтня, вони помітили, як росіяни втікають. Бумер показав відео, яке він зберіг на своєму мобільному телефоні, на якому російський солдат тікає з бункера.

“Він розуміє, що помре, якщо залишиться там”, — сказав він.

Після трьох днів запеклих боїв настало затишшя. Група безпілотників обстежувала позиції росіян у пошуках цілей. Вони показали кадри своїх влучень у резервний танк, відставлений від лінії фронту, і фургон, захований на фермі, який, за їхніми словами, перевозив безпілотники та обладнання для російських військ. Потім російські війська знову наступали 19 жовтня.

У смугах дерев на околицях міста солдати б’ються врукопашну, бо росіяни штурмували окопи, а українці контратакували. Але більша частина битв під Авдіївкою ведеться дистанційно з бункерів і прихованих позицій.

У добре побудованому підземному бункері, віддаленому від лінії фронту, командири 1-го ударного батальйону 59-ї механізованої бригади спостерігали за ходом бойових дій на низці відеоекранів, які в прямому етері транслювали різні види поля бою.

На одному екрані було показано тіла російських солдатів, розкинуті під незручними кутами на порожній дорозі. — Один ще живий, — сказав начальник розвідки батальйону Бардак.

Поранений солдат поворухнувся, піднявши руку, а потім упав назад.

“Він мертвий”, — сказав черговий.

Навіть розповідаючи про успіхи на полі бою, українські воїни не применшували сили Росії.

Командири батальйонів 59-ї бригади показали відео російської реактивної системи залпового вогню з термобаричними боєголовками на підході через село під час штурму 19 жовтня.

Українці знищили зброю, але вона могла зруйнувати українську оборону та бойовий дух солдатів, якби її не зупинили, сказав Бардак. Проте Україна може втратити Авдіївку під вагою такої вогневої потужності Росії, як вони втратили сусіднє місто Бахмут, сказав він.

“Це можливо, якщо у нас закінчаться люди та боєприпаси”, — сказав він.

Його командир, який використовує позивний Кондор, був оптимістичнішим.

За його словами, росіяни досягли невеликих успіхів, але дорогою ціною.

“Вони утримують трохи території, але дуже невелику, і втрачають можливість просуватися. Якби ця тактика, яку вони використовують, була успішною, ми б зараз не були тут і не розмовляли з вами”, – додав він.

• З 10 жовтня росіяни внаслідок наступу на Авдіївку втратили близько 6,5 тисяч осіб.
• У британській розвідці прокоментували наступальні операції росіян навколо Авдіївки та зазначили, що окупанти не здатні ефективно атакувати місто.