Колонки

Єшуа уже майже два роки воює в лавах Інтернаціональних легіонів оборони України. Він понад рік служив у механізованій бригаді Збройних Сил Бразилії і не приховує, що одною зі складових мотивації приїхати в Україну стало бажання отримати реальний бойовий досвід. Але головне, що спонукало легіонера одягнути український однострій, – чисельні відео, де російські окупанти вбивали жінок і дітей. Воїн не зміг миритися з тим, що таке досі відбувається в сучасному світі. Зараз, пройшовши через пекло Бахмуту й жорстокі сутички Серебрянського лісництва, поранення і втрату побратимів, вийшовши переможцем із неймовірно тяжких боїв, легіонер повернувся до строю, упевнено дивиться у майбутнє і найбільше в житті цінує чесність. Чесність своїх побратимів та своїх командирів.

Відомі сьогодні факти дозволяють стверджувати, що боротьба Трампа проти судової гілки влади є не ексцесом чи випадковістю, а саме цілісною стратегією, яка включає декілька рівнів протистояння та має чітку мету.

Почався другий місяць, відколи світ живе за Дональдом Трампом, розпорядок дня якого, згідно з описами біографів, формується так: президент прокидається, дивиться новини, часто дратується та йде давати брифінг для медіа.

“Переспати з п’яною не вважалося зґвалтуванням”, “Учитель фізики міг підійти до учениці й гладити її по спині, по шиї, навіть під шиєю”, “Коротич – це драч молодих поетес”, “Ця має на чому сидіти і чим дихати”… Ні, це не цитати з Даркнету і не переповідь російських частушок. Це — фрагменти “золотого минулого”, за яким із ностальгією зітхає 72-річний письменник Юрій Винничук.

Ганебна вистава адміністрації Трампа зі спробою “заднім числом” здерти з України гроші за те, що було надано як грант, схоже, наближається до завершення першої дії. Уряди України та США узгодили загальні положення домовленості про майбутню інвестиційну угоду стосовно українських корисних копалин, але водночас не домовились ні до чого конкретного.

Близько четвертої години ранку за київським часом  24 лютого 2022 року російський президент Путін оголосив про початок “спеціальної воєнної операції”, метою якої були “демілітаризація та денацифікація України”. 

Протягом багатьох років українські християни боролися за створення незалежної помісної православної церкви. Цей процес зустрічав значний опір як з боку проросійських сил в Україні, так і з-за її меж. У підсумку була утворена Православна Церква України, яка твердо стоїть на державницьких позиціях, захищаючи національну духовну традицію та незалежність українського народу.

Заяви Дональда Трампа після сепаратних переговорів між американською та російською делегаціями у Саудівській Аравії викликали цілу бурю емоцій в Україні. Президент США, у своїй традиційній манері, розповідав про те, що “Україні не варто було “починати”, що в України “було 3 роки, щоб домовитись з Росією”, тому у нас нібито немає причин щоб ображатись через те, що переговори про долю України США та РФ ведуть без України. Що Путін “міг би знищити Київ, але не хоче цього”, і “застосовує силу на 20%, а не на 100%”. І що виборів в Україні вимагає не Росія, метою якої є делегітимізувати БУДЬ-ЯКУ українську владу, а “об’єктивна ситуація”, яка нібито полягає у тому, що політичний рейтинг Зеленського впав до 4%. І оскільки для аналізу стану психіки людини, яка є поточним президентом США, нам об’єктивно бракує даних та медичної, а не юридичної експертизи, зупинимось на його публічній позиції, яка поки що все ж має вагу.

Президент Зеленський заявив, що українці не хочуть проведення виборів до завершення війни і додав: «Питання в тому, як вижити. Якщо комусь це не подобається, вони можуть вибрати інше громадянство, якщо хочуть». Репліка про зміну громадянства зустріла бурхливу негативну реакцію в українців, які готові терпіти воєнний стан без виборів, але точно не готові миритися з автократом, яким себе показує Зеленський такими заявами.

В той же час представники влади кулуарно моделюють можливі варіанти проведення виборів у цьому році, називаючи дату 26 жовтня. Особливо процес прискорився після того як президентом США став Дональд Трамп, який наполягає на виборах в Україні.

Ян із позивним “Кенобі” – командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України. Анастасія – бойовий медик. Їх звела війна. Попри свій вік, молоді люди пережили стільки, що вистачило б на декілька життів і не один пригодницький фільм. Адже вони обоє – професіонали військової справи, які ніколи не ховалися за чужими спинами під час жорстокої війни з підступним ворогом.