Двопартійна система у США: історичне коріння та сучасні плоди

У світі політичних зв’язків кожен хід у глобальній політиці має вплив, тож обговорення та аналіз майбутніх виборів у США, запланованих на 5 листопада 2024 року, є надзвичайно важливим. 

Змагання між двома кандидатами в президенти, Трампом та Байденом, обіцяє бути найнепередбачуванішим в історії країни. Партії намагаються за будь-яких обставин провести своїх кандидатів до перемоги, хоча американські виборці розділилися майже порівну у своїх переконаннях. За даними опитування CNN, від квітня 2024 року підтримка Трампа серед зареєстрованих виборців стабільно складає 49%, тоді як підтримка Байдена впала на 2% порівняно з січнем і становить наразі 43%. 

Різноманітні чинники, такі як суди, вікові аспекти, економічна нестабільність, вплив партійних інтересів та наявність альтернативних кандидатів, сприяють виникненню недовіри серед виборців до потенційних лідерів. Згідно з інформацією видання Der Spiegel, у Демократичній партії розглядається можливість того, що  Байден зніме свою кандидатуру в серпні 2024 року на партійному з’їзді в Чикаго на користь Мішель Обами, дружини 44-го президента США Барака Обами. “Ідея жінки-президента надихає багатьох американців”, – зауважує видання. 

Для України, що має стратегічні зв’язки з США, розв’язок питання  щодо майбутньої американської політики та лідерства партій є ключовим для формування  власної зовнішньої політики та міжнародного співробітництва. У двох політичних партіях США реалізуються різні підходи до внутрішньої та зовнішньої політики, і для розуміння контексту цінностей та принципів, на яких ґрунтується Демократична та Республіканська партії, корисно звернутися до історії політичного ландшафту США.

Сучасні цінності Республіканської партії

Нині Республіканська партія, яку ще називають “Великою старою партією”, відстоює консервативні або ж праві погляди. Неофіційний колір партії – червоний, а символом є слон, який символізує міць. Республіканці підтримують зниження податків та проти підвищення мінімальної оплати праці. Вони виступають за вільну торгівлю та право на вільне носіння зброї, водночас є противниками абортів і масової іміграції. Вони підтримують моральність і сімейні цінності, смертну кару і збільшення військових витрат. Республіканці вважають, що церква і держава повинні залишатися спорідненими. Спочатку вони підтримували скасування рабства, але у 60-х роках 20-го століття  їх погляди трансформувались, і вони в той час відстоювали сегрегацію. 

Червоно-біло-блакитний слон

Партія Республіканців зосереджена останнім часом саме на внутрішній політиці, оскільки вважає, що зовнішня політика є вторинним фактором. Заяви Трампа про можливе припинення американської військової допомоги викликають занепокоєння серед українського суспільства. Додаткова допомога в 61 мільярд доларів ускладнювалася у Конгресі через позицію саме трампістського крила республіканців. На думку Трампа, підтримка України не є стратегічним інтересом США. За доповіддю видання Washington Post, у Трампа є план, як завершити війну Росії в Україні, що включає тиск на українську владу, аби змусити її відмовитися від територій.

Сучасні цінності Демократичної партії

Символом Демократичної партії є віслюк, який символізує вперте подолання перешкод. Неофіційний колір партії – синій. Демократи виступають за соціально-орієнтовані економічні реформи, збільшення витрат на соціальну політику, підвищення податків для багатих та спрощення умов для національних корпорацій. Вони також підтримують права расових та сексуальних меншин, аборти та евтаназію. Демократи виступають проти володіння зброєю та підтримують ініціативи з охорони навколишнього середовища. 

Червоно-біло-блакитний віслюк

Однак ці популярні погляди політичних партій не завжди були такими.

Становлення перших партійних утворень

Американські політичні партії є одними з найстаріших у світі, на рівні з британськими. Зважаючи на свою багаторічну історію, американську партійну систему визнають однією з найстабільніших у світі. Проте важливо зазначити, що на початку свого існування політичні партії не володіли великою впливовістю в житті США. На початку утворення держави їх навіть  сприймали з певним сумнівом і розглядали як утворення, що розділяють країну, а не об’єднують її.

Зліва направо: Олександр Гамільтон, Джеймс Медісон, Патрік Генрі та Роберт Єйтс

Наприклад, батьки-засновники, зокрема перший президент Вашингтон, настійно попереджали американців про шкідливість політичних партій. Вони вважали, що партії сприяють розділенню країни і закликали до її об’єднання. Відсутність багатопартійної системи була для них очевидною. 

США виникли шляхом об’єднання невеликих держав – штатів, які так й іменуються: “state” (держава). Ці колишні колонії-держави спочатку об’єднались у федерацію, і, відповідно, виникли протистояння між противниками і прихильниками такого державного устрою, який делегував частину суверенітету центру.  

З цих поглядів, ще в період війни за незалежність, з 1775 по 1783 роки, сформувалися відповідні протопартії: федералісти (прихильники централізації) та антифедералісти (прихильники більшої незалежності штатів), які діяли і в перші роки незалежної американської держави. Та загалом партії того часу, очолювані Томасом Джефферсоном (антифедералісти) та Александром Гамільтоном (федералісти), не володіли чіткою ідентичністю.

“Ера хороших почуттів”

У 1816 році Демократично-республіканська партія Джефферсона розгромно перемогла на вибоорах і витіснила федералістську партію з політичного простору. Після чого настає 8-річний період політичної стабільності, що має назву “Ера хороших почуттів”. Перед завершенням ери почав проявлятися розкол у Демократично-республіканській партії, що призвело до формування двох політичних сил: Національної республіканської партії та сучасної Демократичної партії. 

Від Джексонівської демократії до двопартійної системи

Так, історія США, пов’язана з виникненням двопартійної системи, починається не з утворення Американської держави, а лише з 19 століття. У 1820-х роках з’являється система партій, пов’язана з Джексонівською демократією. 

Ця система мала загальнонаціональний характер і включала дві партії: домінуючу Джексонівську (демократи) і опонуючу їй партію Вігів, яку складали представники колишньої  Національної республіканської партії та низка інших політичних сил. Ці партії діяли у всіх штатах США. Проте такі формування не пережили Громадянської війни 1861-1865 років між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, натомість під час війни виникли нові утворення. Демократична партія разом з частиною Вігів підтримали рабовласництво, водночас на політичній платформі скасування рабства утворилась сучасна Республіканська партія. 

Починаючи з цього моменту, вступила в дію двопартійна система, яка існує й донині. Проте важливо зауважити, що спочатку цей механізм не функціонував так, як ми сприймаємо його сьогодні. Республіканська партія головним чином мала вплив на півночі, тоді як Демократична партія – на  півдні, тому жодна з них не мала загальнонаціонального впливу. Лише з 1890-х років обидві партії почали діяти на національному рівні.

Історія та перетворення Республіканської партії

Республіканська партія була заснована в 1854 році мешканцями північних штатів США з метою протистояти розширенню рабства на захід. У 1860 році Авраам Лінкольн, що балотувався від цієї партії, виграв вибори, виражаючи прагнення зберегти Союз та скасувати рабство. Південні ж штати спротивились політиці президента, що і спровокувало Громадянську війну.

Після перемоги Півночі у Громадянській війні Республіканська партія переважала у політиці країни протягом наступних 70 років, виступаючи за розширення федеральної влади та підтримуючи 15-ту поправку, яка гарантувала право голосу чоловікам-афроамериканцям. 

Однак домінування партії припинилося з Великою депресією, коли демократи звинуватили республіканців в економічному краху через їхню дружню до бізнесу політику. Упродовж наступних 50 років Республіканська партія переживала період слабкості, лише один президент-республіканець прийшов до влади, тож демократи переважали у національній політиці. 

Зміна політичного позиціонування  партії відбулася під впливом інклюзивної ліберальної політики Рузвельта. Це призвело до політико-демографічних змін, коли багато афроамериканців перейшли до Демократичної партії, а багато білих на Півдні приєдналися до Республіканської партії, що почала пропагувати більш консервативну лінію. У 1980-х роках президент Рейган здобув підтримку більшості країни завдяки своїй політиці.

Еволюційний Шлях Демократичної партії

У 1792 році батьки-засновники США Томас Джефферсон та Джеймс Медісон, які створили Демократично-республіканську партію, що згодом стала Демократичною, прагнули, щоб федеральний уряд мав меншу роль, а у демократичному процесі брали участь більше людей, а не лише еліти. У 1829 році президент Джексон розширив ці ідеї. Він прагнув ще меншого втручання федерального уряду та надання право голосу всім білим, а не лише землевласникам. 

Демократична партія розпалася за географічною ознакою у 1860 році, перед Громадянською війною. Північні демократи та південні демократи мали відмінні погляди на питання рабства та збереження Союзу. Коли Південь програв громадянську війну у 1865 році, Демократична партія втратила національну популярність на декілька поколінь.

У 1912 році, коли вперше з часів Громадянської війни південного демократа було обрано президентом, партія на той час вже була прогресивнішою. Утім, лише під час Великої депресії демократи, очолювані президентом Рузвельтом, відновили політичне домінування. Рузвельт розширив роль федерального уряду. Через його політику багато афроамериканських виборців перейшли до демократів. У середині 1960-х президент Джонсон добився ухвалення законодавства про громадянські права і більшої кількості державних соціальних програм.

В останні десятиліття президентські вибори по черзі вигравали демократи та республіканці. Президенти-республіканці Джордж Буш та Трамп відстоювали ще меншу роль федерального уряду та рухалися правіше у питаннях соціальної політики. Від Демократичної партії – вперше в історії США – афроамериканець Барак Обама став президентом – з 2009 по 2017 рік.

Зображення: Shutterstock

Трансформації політичних партій

У 1932 році сталася значна зміна характеру політичних партій, яка частково була спричинена зміною у поведінці електорату. Демократична партія, яка раніше була пов’язана з Південними штатами та рабовласниками, трансформувалася в партію, яка представляла не лише всю країну, але й міське населення, яке включало в себе численних мігрантів, яких на початку 20 століття значно побільшало. 

Республіканська партія також пережила суттєві зміни, набувши консервативного статусу. Це перегрупування стало результатом виборів 1932 року, які відбулися на тлі економічної кризи. Ця система існувала до кінця 60-х років, коли база Демократичної партії, а саме політична коаліція, розпалася. 

Після цього виникли численні дискусії щодо того, чи спричинило це перегрупування: виникнення нових типів партій чи сама система зазнала змін. Тож можна констатувати, що американські політичні партії постійно перебувають у стані трансформації, а сучасні процеси, що відбуваються в США, пов’язані з глибокими змінами як у самих виборцях, так і у механізмах діяльності політичних партій. 

Обидві партії намагаються модернізуватися, і вже на початку 70-х років республіканці та демократи провели ряд партійних реформ. Наприклад, демократи внесли зміни, що робили первинні вибори (праймеріз) обов’язковими. Інші реформи стосувалися організаційних аспектів, таких як методи агітації виборців, розвиток систем електронних баз даних та розсилок інформації, а також реформи, що стосувалися фінансування. Зазвичай, вони включали обмеження на фінансування виборчих кампаній – з метою обмеження фінансового впливу окремих осіб.

Сьогодні спостерігаються певні зміни в електораті партій. Кількість літніх афроамериканців, які пам’ятають боротьбу з сегрегацією, поступово зменшується, тоді як молоді не відчувають такої сильної лояльності до демократів. Республіканці ж намагаються стати партією, що представляє інтереси робітничого і середнього класу, серед яких значна частка – небілих виборців. Їхня підтримка серед цих груп зростає, тим часом як заможний електорат залишається вірним демократам.

Можливості для третьої політичної сили 

У Сполучених Штатах зараз існують десятки загальнонаціональних партій, але більшість з них майже не мають впливу на політичну ситуацію. Найбільш помітними серед них є Конституційна партія, партія Зелених і Лібертаріанська партія. Однак жодна з них не має достатньої кількості голосів, щоб стати домінуючою силою. Створення третьої сили є складною задачею, оскільки вимагає представництва в кожному штаті, а США – велика країна. 

Інші партії США

Двопартійна система в Сполучених Штатах також пов’язана з особливостями виборчої системи. США – не єдина країна у світі з двопартійною системою, наприклад у Великій Британії теж є дві головні політичні сили. Це пов’язано з принципом “переможець отримує все”, де переможець виборів у своєму окрузі здобуває місце в парламенті, незалежно від різниці у голосах. Це означає, що демократи та республіканці мають найбільший вплив, а інші партії, як правило, лишаються поза межами політичного участі, хоча іноді їх представники таки потрапляють до Конгресу.

Республіканська та Демократична партії США мають різне бачення щодо багатьох питань, зокрема щодо зовнішньої політики. Політичні зміни та рішення, що приймаються у Вашингтоні, можуть суттєво впливати на подальший розвиток ситуації в Україні. Особливо це стосується переваги, яку має в Американському Конгресі та уряді відповідна політична партія, оскільки вона може мати власне бачення щодо зовнішньої політики, включаючи підтримку України в її боротьбі за територіальну цілісність. Україні слід налагоджувати активний діалог з американськими медіа та політиками з метою привернення уваги до своїх проблем і перспектив. Крім того, активне представництво в медіа сприятиме формуванню переконання про те, як підтримка та співпраця з Україною відповідають довгостроковим інтересам США.