КАБи – це намагання росіян створити аналог американської зброї: речник Повітряних сил Євлаш – про захист неба, Telegram, російську дезінформацію, «Привида Києва» та комунікації

Ілля Євлаш – майор ЗСУ, журналіст, комунікаційник. З 18 березня 2024 року обіймає посаду речника Повітряних сил України. До того протягом двох років – з 2022 по 2024 роки – очолював службу зв’язків з громадськістю угруповання сил і засобів оборони Києва і пресслужбу оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”. 

Саме він був одним із тих, хто створив героїчний образ “Привида Києва”, а також брав участь у розробці та реалізації кампанії “Фортеця Бахмут”. 

Букви поспілкувалися з Іллею Євлашем про нинішні комунікаційні виклики, інформаційну війну з РФ, обстріли Харкова, захист неба України загалом та прикордонних міст зокрема, Telegram і повітряні тривоги.

​​– Днями соцмережами розійшлося відео збиття російського дрона екіпажем легкомоторного Як-52. Це була разoва ініціатива, чи планується системне застосування подібних літаків для боротьби проти ворожих дронів?

– Будемо вивчати цей досвід і приймати подальші рішення, виходячи з оперативної обстановки та наявних сил засобів Сил оборони. Ми постійно використовуємо нестандартні підходи. Свого часу мобільні вогневі групи (МВГ) стали також відкриттям.

– Наскільки реально прикрити засобами ППО принаймні великі міста, які постійно потерпають від обстрілів РФ? Харків, Чернігів, Суми, Одесу, Миколаїв, Дніпро, Запоріжжя? Коли можна очікувати зниження результативності російських обстрілів цих міст?

– Якщо ми отримаємо всю необхідну допомогу від союзників, це дозволить значно зменшити кількість обстрілів та ракетно-бомбових ударів по наших містах російськими літаками тактичної авіації – Су-34, Су-35 і стратегічної – Ту-22, Ту-95. Як ви бачили, вже один раз нам вдалося збити один із літаків Ту-22М3, який впав на підконтрольну Росії територію.

Для захисту також потрібні системи великого радіусу дії Patriot, які зараз є єдиними у своєму роді, що можуть збивати аеробалістичні ракети «Кинджал». Однак радіус дії цих систем ППО приблизно станoвить 40 кілометрів, якщо ми говоримо саме про «балістику». Тож, враховуючи велику площу України, таких засобів необхідно багато. 

Також потребуємо систем середнього радіусу дії – NASAMS, IRIS-T. Якщо говорити про малий (радіус дії – ред.), то найбільш ефективними є німецькі Gepard. Також ще є низка різних, які надходять від країн-партнерів.

Українські зенітники показують унікальні результати. Наприклад, навчання управляти системою типу Patriot, яке традиційно триває 3-4 місяці, наші військові опановують за 3-4 тижні. 

Одночасно із західними системами ми застосовуємо і радянську техніку. Разом із колегами зі Сполучених Штатів реалізуємо проєкт FrankenSAM, у рамках якого старі радянські «Буки» модернізуємо під західні ракети, які нам надають союзники. Така модернізація посилить наші спроможності у відбитті повітряного нападу противника. 

Якщо говоримо про загальну систему протиповітряної оборони, до якої входять комплекси середнього, малого і великого радіусу дії, треба згадати і про системи РЕБ. Коли ми бачимо кадри зовсім вцілілих «шахедів», можливо, це саме їх робота. Це дає можливість ознайомитися із характеристиками цього дрона. 

І також, звичайно, важлива винищувальна авіація – МіГ-29, Су-27, яка теж є складовою ППО. Однак вони вже морально застаріли, тому ми потребуємо F-16. Однак не менш важливо, якого типу буде радар для захоплення цілі, оскільки здебільшого маємо зараз проблему з боротьбою з малорозмірними цілями, як-oт крилаті ракети, керовані авіаційні ракети чи безпілотники. Їх можна збити, але треба захопити і знищити. Це можуть зробити F-16 із необхідним озброєнням.

Коли це все буде комплексно працювати, то збільшиться захищеність наших міст і інфраструктурних об’єктів. Наприклад, ми бачили, як відпрацювали Сили оборони Ізраїлю разом із союзниками, коли їх атакував Іран. Як пілоти знищували різні типи повітряних цілей.

– У пакеті допомоги на 61 млрд доларів від США є потрібні нам засоби захисту? 

– Так, в оприлюднених у відкритому доступі списках є ракети AIM, але поки що немає інформації, якої модифікації.

– Коли ситуація зміниться? 

– Щоб не бути голослівним, скажу, що люди все побачать – у щоденних зведеннях і в роз’ясненнях від речника Повітряних сил. Ми щоденно ведемо комунікацію. Пояснюємо, чому не вдалося збити, наприклад, всі 100% дронів, запущених по Миколаєву з тимчасово окупованих територій Херсонської області, або коли обстрілюють Харків і запускають дрони безпосередньо з кордону з РФ.

А ситуація зміниться тоді, коли отримаємо усе обіцяне союзниками, і не лише від США. Україні потрібна зброя і люди, які її ефективно застосовуватимуть.

– Про КАБи. Сьогодні росіяни створюють умови для наступу, засипаючи передній край оборони КАБами. Чи існує у нас план боротьби з цією тактикою? 

– Боротися найефективніше – власне з носіями КАБів. Здебільшого це Су-34 і Су-35. Так званий КАБ – це по суті фугасна авіаційна бомба – ФАБ-500 чи ФАБ-250, обладнана модулем керування. Здебільшого вони використовують її від моменту пуску до моменту влучання – це приблизно 80 кілометрів плюс-мінус. Тобто, вони намагаються не наближатися до лінії зіткнення дуже близько. 

Харківщина, на жаль, постійно страждає від КАБів. 

КАБи – це історія про те, як росіяни намагалися зробити аналог американських JDAM, які є реально високоточною зброєю, що продемонструвала ефективність в бою. Але проблема в тому, що, на жаль, цього заліза (КАБів – ред) у росіян дуже багато, і вони йoгo активно застосовують, використовуючи тактику випаленої землі.

Боротися, як я вже сказав, треба безпосередньо з носіями. Найефективніше – це розвиток різних систем ППО, і винищувальна авіація також буде слугувати елементом стримування, яка зможе відтісняти їх від лінії фронту. 

– Поговоримо про інформаційну політику. Як вона регламентується та реалізується?

– Наразі Повітряні сили ЗСУ у штаті мають одного речника (яким є я), який у координації з керівництвом комунікує про те, що відбувається. Роз’яснюю інформацію для суспільства щодо роботи не тільки Повітряних сил, а й Сил оборони загалoм, оскільки ми маємо мобільні вогневі групи, до яких належать не тільки Повітряні сили, а й мобільні вогневі групи Сухопутних військ, ТРО, Національної гвардії, ДПСУ. Тобто, це ціла низка підрозділів, які всі разом працюють і захищають наш повітряний простір.

Звичайно, є низка обмежень. Наприклад, є певні обмеження щодо відвідування журналістами певних об’єктів, наприклад, аеродромів чи позицій, де стоять наші системи ППО. Але ми знаходимо рішення, намагаємося проводити інтерв’ю, наприклад, в онлайн-режимі через Zoom або Skype, або ж на нейтральній території, коли військові мають час від’їхати від місць виконання завдань. 

Звісно, хотілося б більше залучати медіа до зйомок, але, на жаль, існують певні безпекові обмеження, на які ми маємо зважати. Взагалі нашу роботу унормовано низкою наказів, зокрема, 73-м (оприлюднений на сайті Генерального штабу 3 березня 2022 року), доктриною публічного спілкування; 36-м наказoм Міністерства оборони, в якому є правила відвідування представниками ЗМІ військових об’єктів. Ми зобов’язані працювати в межах того, що дозволено.

– З якими викликами маєте справу в інформаційному просторі? 

– Ворог активно поширює фейки, що нібито збиває наші літаки, знищує десятки Patriot та інфраструктурних військових об’єктів. Намагається дискредитувати різними методами і військове керівництво, і наше відомство. Намагається перекручувати інформацію, зокрема й мої висловлювання. Тому ми постійно закликаємо читати офіційні джерела. А журналістів – звертатися за коментарями та роз’ясненнями. 

Ворог зараз намагається поширювати різні відео, зняті кілька місяців тому, або, наприклад, минулого року, видаючи їх нібито за теперішні.

Протидіємо перш за все, комунікуючи безпосередньо з різними виданнями, в тому числі з міжнародними. Інколи доводиться публічно спростовувати заяви російської влади та їхніх пропагандистів.

– Ворог ширить відео знищених Patriot – з вашого боку це ніяк не комунікується. І виходить так, що навіть українці можуть шукати інформацію у російських воєнкорів. Що з цим робити?

– Ворог дуже часто поширює інформацію, як я вже сказав, і про збиті десятки наших літаків, і про знищені Patriot. І не тільки Patriot.

Звичайно, що не всі заяви ворога ми можемо коментувати з тих чи інших причин. Оскільки ворог також використовує OSINT (Розвідка на основі відкритих джерел – ред). Він може гіперболізувати або перекрутити інформацію для створення ще більших фейків. 

З того, про що можемо говорити – говоримо, зважуючи усі ризики та виклики, які перед нами постають. Але під час війни, звичайно, є певні обмеження.

– Telegram заблокував, але вже відновив чат-боти, куди українці можуть надсилати інформацію про ворогів. Чи був у Повітряних сил такий чат-бот? – це перше. Друге, наприклад, у Кирила Буданова є питання до Telegram: на його думку, існує необхідність врегулювати анонімні Telegram-канали, щоб було зрозуміло, хто несе відповідальність за інформацію. Яка ваша думка?

– З Telegram-каналів, на жаль, багато українців отримують дуже багато інформації, зокрема і недостовірної, неперевіреної. Telegram продовжує ширити фейки, оскільки там досить багато і російських пропагандистських каналів. Дуже важливо, щоби  люди булм медіаграмотними, щоб вони могли розрізняти, де може бути фейк, де маніпуляція, де діпфейк; розуміти, як перевірити ту чи іншу інформацію. Це надзвичайно важливо. 

У Повітряних силах нема чат-ботів. У нас є лише верифікований канал із синьою галочкою Повітряні Сили ЗС України де ми публікуємо офіційну інформацію щодо діяльності Повітряних сил та інформуємо суспільство про повітряні загрози різного типу. Це можуть бути ракетні атаки, дронові атаки. Ми інформуємо, кому і куди необхідно спуститися в укриття, в який час. Як тільки є загроза, інформація від партнерів про загрозу, наприклад, застосування балістики або можливу підготовку до пусків тих чи інших повітряних засобів, нападу – ми одразу інформуємо про це населення, аби вони могли вчасно дістатися укриттів.

У нас є й альтернативний майданчик – офіційний WhatsApp-канал Повітряні Сили ЗС України. Тобто користувачі можуть обирати залежно від того, яка соцмережа їм зручніша.

– У Telegram є низка моніторингових каналів, які публікують дані про напрямки ракет або дронів онлайн (Monitoring. Повітряний простір України тощо). В усіх них майже по пів мільйона підписників. Аналогічних каналів теж дуже багато. Проте не всі вони просто копіюють дані один в одного, найбільші володіють ексклюзивною та оперативною інформацією. Звідки вони мають ці дані, адже не є офіційними каналами ЗСУ?

– Програми, у яких можна відстежувати рух повітряних цілей, є не тільки у військових. Вони є, наприклад, є в очільників військових адміністрацій, які можуть оголошувати повітряну тривогу самостійно, якщо бачать загрозу. Вони можуть, не дочекавшись команди згори, самостійно увімкнути повітряну тривогу, аби вберегти життя і здоров’я громадян. 

Тому цей доступ є не тільки у військових, а й ще у певного кола осіб, однак Телеграм-канал Повітряні Сили ЗС України є офіційним джерелом інформації, звідки можна брати інформацію про рух ракет або ракето-носіїв, які несуть загрозу для наших громадян та нашої інфраструктури.

– На третьому році повномасштабної війни досі немає градацій повітряних тривог. І коли злітає МіГ, і коли ракети над областю – все однаково. Тoж люди, в яких немає додатка (а це і жителі населених пунктів, які нечасто обстрілюються, і ті, хто не вміє завантажувати додаток або з інших причин ними не користується), не здатні оцінити ступінь загрози. Чи плануються якісь подібні нововведення? 

– Наприклад, у додатку “Повітряна тривога”, розробленому разом із фахівцями повітряних сил, є градація, коли, наприклад, у повітряний простір області входить шахед або, наприклад, існує небезпека, то спочатку вмикається оповіщення “Повітряна тривога”. Якщо, наприклад, дрон або ми бачимо, що загроза є конкретно саме для цього місця, то вмикається наступний сигнал – “підвищена загроза”. І це вже є явним маркером, що необхідно негайно, терміново спускатися в укриття.

Звичайно, навіть і просто оголошення повітряної тривоги є важливим сигналом, яким не варто нехтувати. Однак, якщо вже вмикається оповіщення, що є підвищена загроза, потрібно негайно виконувати ці вказівки і пройти до укриття. Крім того, ми також ведемо свої, як я вже казав раніше, інформаційні канали – у Телеграмі та у WhatsАpp, де в онлайн режимі публікуємо інформацію про загрозу або про переміщення тих чи інших ракет у певному напрямку.

– Ви брали участь в інформаційній кампанії зі створення легенди «Привид Києва» на початку повномасштабного вторгнення. Багато людей реально вірили, що це не збірний образ, а є така людина – “Привид Києва”.

– Це збірний образ наших пілотів – асів, які дійсно зробили у перші дні неможливе. Інколи у нас бували випадки, коли проти десятка російських літаків виходило два наших. І ми в тих боях здобували досить непогані результати. 

Тоді була потреба підняти моральний дух, оскільки противник тиснув. Важко було зрозуміти, що правда, що маніпуляція, що дезінформація, а що – брехня. Росіяни, якщо ми згадаємо, взагалі готувалися знищити нашу авіацію буквально в перші години наступу. Як армійську (я говорю про вертольоти), так і тактичну.

Тоді ми зрозуміли, що необхідно підбадьорити наших людей, підняти бойовий дух і, зокрема, здійснити вплив на ворога, який дійсно не очікував такого опору.

Тоді я ще був у Сухопутних військах, наша команда (полковник Череватий, підполковник Фітьо, це начальник Cлужби зв’язків з громадськістю) прийняла рішення створити такий узагальнений образ, який би міг, як я сказав, одночасно підбадьорити наших і залякати ворогів. 

Пресслужба Сухопутних військ зробила відео про Привида Києва та поширила на нашій сторінці. Ми тоді працювали, як таке собі іінформаційне агентствo, ми постійно публікували новини 24/7. 

– Тобто існує реальний льотчик, який збив літак?

– Так, ця людина реально існує, але тоді ми не знали, хто це. Потім ми почали постійно всіх, хто далі збивав, називати “Привидом Києва”. Тобто це реальні люди, які робили реальні речі.

– Це дуже круто спрацювало у час, коли нам треба було вірити в те, що ми можемо вистояти. Зараз час, який можна назвати часом зневіри. Ми втомилися, і ілюзії швидкої перемоги нема. 

– У людей були завищені очікування, та і зараз вони дещо є. Це як холодний душ.

– Давайте будемо справедливими, що багато хто доклався до формування таких очікувань. Назвемо це комплексною державною інформаційною політикою. Які потрібні комунікаційні прийоми зараз, коли суспільство вже не вірить у перемогу за «два-три тижні»?

– Перш за все, історії людей, оскільки воюють саме люди. Авторитети зі своїм досвідом, своєю харизмою, – можуть адекватно пояснити важливість і серйозність того, що відбувається, на прикладах реальних історій, на прикладах реальних людей. Певний військовий – це не просто умовна людина, а це чийсь чоловік, син, сусід, який постійно вітався з тобою, коли ти поспішав на роботу. Зараз він – захисник, завдяки якому російська армія знаходиться там, де вона знаходиться, а не у вас вдома.

Необхідно проводити такі заходи, аби люди розуміли, що ворог потужний та агресивний – він продовжує мобілізувати людей, підтягувати техніку, і що ніхто не знає, як це може закінчитися далі. Можливо, ворог опиниться і в когось вдома, як вже, на жаль, відбулося на тимчасово окупованих територіях. І дуже багато людей після цього, усвідомивши весь рівень небезпеки, долучаються до Збройних сил. Але краще це зробити до того, як він прийшов на вашу землю, у ваш дім. 

І варто розуміти, що якщо противник прийде, то на війну він збере якраз тих людей, які будуть на тимчасово окупованій території, і продовжить їх гнати далі. Якщо не проти української армії, то на інші країни. Ми маємо це усвідомлювати з усією повнотою і серйозністю, оскільки таких випадків вже було безліч, коли противник формував просто мобілізаційний резерв з людей на тимчасово окупованих територіях. І це є дуже великою небезпекою. Ворог забере бізнес, забере життя, і сім’ї, і рідних.І це, звичайно, необхідно розуміти і пам’ятати.

– Які наші шанси вистояти і перемогти?

– Скажу так: дуже багато людей, які зараз воюють, вірять у свою перемогу, зокрема і я. Я вірю в те, що ми можемо перемогти. Але тільки тоді, коли об’єднаємося та будемо отримувати допомогу від наших партнерів. Звичайно, що перемога не буде легкою та швидкою. 

Перемога особисто для мене – це вихід, по-перше, на кордони 1991 року, коли ми звільнимо нашу територію. І по-друге, коли ми зможемо забезпечити собі таку ситуацію, що противник не зможе піти на нас повторно і не буде нас обстрілювати далі ракетами, застосовувати терор.

– Херсон ми звільнили, але Херсон постійно перебуває під обстрілами.

– Ми маємо розуміти, що навіть вихід на кордони не означатиме ще перемогу. Перемога – це безпека громадян України та інфраструктури.

– Ми маємо усвідомити, що ніколи не буде, як раніше, і що війна – це тепер спосіб життя. Жити якщо не у стані війни, то у стані готовності себе захищати?

– Абсолютно. 

Спілкувалася з Іллею Євлашем засновниця видання “Букви” Катерина Рошук.