Перинатальний тривожний розлад: що це, та як його позбутися

Джерело: Washington Post

Експерти з психічного здоров’я все менше вживають термін “післяпологова депресія”, натомість використовуючи “перинатальний тривожний розлад”, щоб звернути увагу на спектр станів психічного здоров’я, який жінки можуть переживати під час вагітності та після пологів.

Як розповіли у виданні, після народження першої дитини у дитячої медсестри Лорен Гамільтон почалися повторювані кошмари, в яких вона уявляла, як хтось випадково випускає дитину з рук і голова дитини розколюється “мов кавун”.

Постійна тривожність Гамільтон змусила її спати разом із немовлям на підлозі, постійно перевіряючи його дихання. Зрештою жінка ввела в пошуковик “тривога після пологів”.

“Мені було соромно, що мені довелося шукати це. Я пам’ятаю, як була шокована, що ніколи не чула про післяпологову тривожність”, – сказала вона.

Зазначається, що післяпологова депресія стала широко відома, зокрема завдяки тому, що низка знаменитостей, таких як американська супермодель Брук Шилдс та професійна тенісистка Серена Вільямс розповіли про свій досвід.

При цьому терапевти та перинатальні експерти зазначають, що післяпологові та пов’язані з вагітністю тривожні розлади обговорюються менше, хоча дослідження показали, що вони поширеніші і діагностуються в однієї з кожних 5 жінок, що народжували.

Минулого року Американський коледж акушерів та гінекологів вперше випустив клінічні рекомендації щодо скринінгу, діагностики та лікування перинатальної тривожності, зокрема, рекомендуючи проводити скринінг тривожності тричі протягом цього періоду: при першому відвідуванні лікаря, у третьому триместрі та після пологів.

“Ми так звикли використовувати термін “післяпологова депресія” для позначення всього, що відбувається з психічним здоров’ям людей. Але є багато інших станів, які жінки переживають під час вагітності та у післяпологовий період”, – наголосила перинатальна психологиня Катаюна Каєні.

Вона зізналася, що боролася з перинатальною тривогою після народження своєї першої дитини більше десяти років тому, але ніколи не чула про це під час навчання на психолога.

“Я знала, що щось не так. Ви думаєте: “Я погана мати”, і з цим приходить почуття сорому”, – поділилася Каєні.

За словами експертів з психічного здоров’я, певна тривожність –нормальна, навіть корисна під час вагітності та після пологів. Це напружений час життя, примітний своїми фізичними та емоційними змінами. Але коли звичайна, низька тривожність посилюється і починає порушувати повсякденне життя, настає час звернутися за підтримкою.

“Занепокоєння – це робота батьків. Але коли це впливає на ваше повсякденне життя, це ненормально”, – зауважила медсестра перинатального відділення Мелісса Енн Дюбуа.

Вона додала, що клінічний рівень перинатальної тривожності може відчуватися як постійна напруга.

“Почуття знервованості, ніби ви постійно в режимі боротьби, чи страх до такого ступеня, що ви не дозволяєте нікому іншому тримати чи дбати про дитину. Або ви ніколи не можете розслабитись. Коли ви голодні, ви не можете їсти; коли ви виснажені, ви не можете спати”, – зазначила Дюбуа.

Як пояснила медсестра, основними симптомами перинатальної тривожності можуть бути нав’язливі думки про страшні, але малоймовірні сценарії. Наприклад, жінки, які відчувають таку сильну тривожність, уявляли собі, як їхні машини розбиваються. Ці думки можуть викликати страх водіння з новонародженою дитиною або навіть виходу з дому, що може призвести до більшої соціальної ізоляції та більшого рівня тривожності.

При цьому Дюбуа наголосила, що крім випадків депресії, інші фактори ризику перинатальної тривожності включають попередні ускладнення вагітності чи пологів, безпліддя чи можливість викидня, відсутність підтримки з боку сім’ї чи друзів та навіть фінансовий стрес.

Хоча скринінг на депресію є звичайною частиною післяпологової медичної допомоги, такої практики немає щодо перинатальної тривожності.

Клінічна психологиня Шеріл Грін сказала, що ключ до визначення того, коли людині потрібна допомога, – визначення того, коли звичайна тривожність стає виснажливою.

“Я не вірю, що будь-хто, хто пережив вагітність і пологи, не відчував деякого посилення тривожності. Новий етап життя містить так багато невідомого, і це змушує мозок трохи нервувати”, – зазначила вона.

Дослідження засвідчили, що когнітивно-поведінкова терапія є провідним немедикаментозним лікуванням при перинатальній тривожності. Ця форма розмовної терапії, що включає вправи для пацієнтів та практичні сценарії, спонукає людей виявляти свої тривожні думки та замінювати їх більш позитивними.

Нове дослідження засвідчило, що мозок зазнає значних змін під час вагітності. Деякі з яких – швидкоплинні, а інші – стійкіші.