Вступ України до ЄС: Костянтин Єлісєєв про виклики на шляху до членства в Євросоюзі

Джерело: Костянтин Єлісєєв у колонці видання “Дзеркало тижня”

Надзвичайний та Поважний посол України Костянтин Єлісєєв розповів про уроки та виклики на шляху України до членства в Європейському Союзі.

Костянтин Єлісєєв зазначив, що членство України в Євросоюзі, як і в НАТО — це стратегічна поразка путінського неоімперського проєкту. На його думку, Росія зробить усе, що в її силах, аби запобігти цьому.

Саме тому, за його словами, хід та результати Європейської ради мають стати не приводом “спочивати на лаврах”, а стимулом для об’єктивних висновків і роботи над помилками.

Відтак, Надзвичайний та Поважний посол України відзначив наступні пункти:

По-перше, на тлі екзистенційних викликів Обʼєднаній Європі в Брюсселі давно й впевнено обрали стратегію задіяння найпотужнішого інструменту впливу та формування нових регіональних реалій — розширення Євросоюзу. В ЄС свідомо йдуть до створення умов для нової хвилі розширення, яка, згідно із задумом європейських стратегів, має нівелювати імперські амбіції Кремля у стратегічній перспективі. Брюссельська бюрократія складна й інертна. Проте коли в її кабінетах панує чітко визначена мета та стратегічне бачення, зупинити цей “потяг” надзвичайно складно.

По-друге, ейфорія моменту не має засліплювати й позбавляти Київ розсудливості та відповідальності. Суто з бюрократичного погляду рішення про статус країни-кандидата на членство в ЄС далося Україні досить швидко.

Сьогодні в контексті Євроради стало очевидним, що міф про так званий турборежим вступу до Євросоюзу розвіявся. Як свідчення цього в переважній більшості коментарів лідерів ЄС акцент робиться не на темпах і термінах, а на заслугах. Шлях до членства — це не ранкова пробіжка, а виснажливе “багатоборство”, де від кандидата очікують не порожніх слів і обіцянок, а результативних і ефективних системних дій, які під мікроскопом аналізуватимуть не лише експерти Єврокомісії, а й політики в кожній із європейських столиць.

Також потребує відповідних змін і комунікаційна стратегія. Адже популістичні та нереалістичні заяви представників влади не лише спотворюють реальність і породжують завищені очікування в українському суспільстві, а й дратують наших партнерів. І що найнебезпечніше, нереалізовані завищені очікування створюють зручне тло для різних ІПСО агресора та розхитування українського суспільства зсередини.

По-третє, завдання української дипломатії — сприяти формуванню консенсусу держав-членів ЄС на кожному етапі переговорів. Тому роботу потрібно вести не лише з Єврокомісією, а й із кожною європейською столицею.

Водночас звужувати виклик лише до угорського чинника було б недалекоглядним, адже ситуація значно складніша. Щодня міцнішають позиції словацьких скептиків (особливо в контексті президентських виборів наступного року), з’явився фактор Вілдерса в Нідерландах, треба зберігати пильність і на австрійському напрямку. На обрії — рік численних виборів як в окремих європейських країнах, так і загальноєвропейських, які можуть призвести до зміни урядів і нового розкладу сил у Європарламенті.

Ба більше, з прогресом переговорів і відкриттям нових глав виникатимуть нові й нові питання, які провокуватимуть напругу навіть із найближчими друзями. Адже в міжнародних відносинах керуються насамперед власними національними інтересами. Треба вже зараз прораховувати такі точки й можливі варіанти дій, аби знайти взаємоприйнятні розв’язки.

По-четверте, “магія дипломатії емоцій”, яка раніше давала результат, практично себе вичерпала. Позитивне рішення Євроради стало можливим завдяки збігу геополітичних інтересів Євросоюзу з предметною роботою української сторони з виконання рекомендацій Єврокомісії. Натомість безперервна хвиля образ і звинувачень із боку офіційного Києва на адресу угорського керівництва ледь не призвела до катастрофи.

Емоційний короткий обмін репліками між Зеленським і Орбаном у Буенос-Айресі став лише черговим прикладом того, як робити не треба. Недарма, відчуваючи фантомний біль від Вільнюського саміту НАТО та упереджуючи емоційний особистий штурм прем’єр-міністра Угорщини, що вивів би дискусію у вимір особистих образ, президенту України рекомендували утриматися від візиту до Брюсселя. Над цим “дзвіночком” варто було б серйозно замислитися. 

По-п’яте, Україні потрібно організувати системну продуману та комплексну роботу з мінімізації “угорського виклику”, використовуючи всі можливі шляхи комунікації. Угорщина не припинить бути нашим сусідом і залишатиметься однією з держав-членів ЄС і НАТО, від позиції якої залежатиме ухвалення ключових стратегічних рішень щодо нашої європейської та євроатлантичної інтеграції.

А тому й політику, й риторику, й підходи слід будувати так, аби відносини України з Угорщиною стали кращими за взаємини Будапешта з Москвою. І це слід починати вже завтра, оскільки залишається заблокованим питання про Механізм підтримки України у 50 млрд євро до 2027 року.

Не варто забувати й те, що згода Будапешта буде потрібна нам і для ухвалення так званої переговорної рамки у березні наступного року, й для відкриття та закриття переговорних глав. Загалом, як прямо попереджає Віктор Орбан, до членства України в ЄС Угорщина має “75 прав вето”. Слід узяти до уваги й чинник головування Угорщини в Раді ЄС із 1 липня 2024 року.

По-шосте, як свідчить сучасна історія України, найважливіше завдання — не надавати скептикам аргументів для гальмування нашого поступу в ЄС. Тут аксіомами мають залишатися внутрішня єдність, реальні реформи, розбудова ефективних інституцій.

І наостанок: серед чинників, що впливатимуть на перспективи й темпи вступу України до Європейського Союзу, залишається реформування самого ЄС.

Критерій здатності ЄС до функціонування в умовах членства України матиме не менш важливе значення та вплив на остаточне рішення про вступ, ніж досягнення Україною Копенгагенських критеріїв.

Вже сьогодні скептики в державах-членах ЄС почали активно використовувати аргументи щодо “деструктивного впливу членства України” на європейських фермерів і промисловість, європейські регіони, соціальну політику та зайнятість тощо. Зокрема ці тези активно використовував і прем’єр-міністр Віктор Орбан в інформаційній кампанії в Угорщині та під час візиту до Франції. І така риторика об’єктивно посилюватиметься.

А отже, в інтересах України варто активізувати реформу політик ЄС у чутливих для нашої держави секторах, а також розгорнути широку інформаційно-роз’яснювальну кампанію для мінімізації занепокоєнь як партнерів, так і бізнес-асоціацій.

З огляду на це заслуговує на увагу ще одне важливе рішення Європейської ради — про підготовку до літа 2024 року дорожньої карти з внутрішнього реформування ЄС.

Юристка та ексзаступниця міністра оборони України Ганна Маляр під час обговорення закону про мобілізацію та проблеми щодо демобілізації заявила, що військові перед тим як вступати до лав ЗСУ повинні були прочитати конституцію і зрозуміти, що їх не демобілізують до завершення воєнного стану.

Протягом доби російські армійці здійснили 2 226 обстрілів Донецької області, внаслідок чого загинуло двоє осіб, ще восьмеро – зазнали поранень.

Сьогодні, 13 квітня, у Міністерстві оборони заявили, що село Богданівка у Бахмутському районі Донецької області перебуває під контролем ЗСУ – наразі там тривають інтенсивні бої.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський повідомив, що ситуація на східному фронті останніми днями суттєво загострилася.

Протягом доби російські армійці обстріляли 8 населених пунктів у Запорізькій області, внаслідок чого є руйнування житлових будинків та об’єктів інфраструктури.