Як в боротьбі України за виживання виковувалися стосунки двох генералів

Джерело: The Washington Post

Невдовзі після початку російського вторгнення генерал Валерій Залужний обговорив боротьбу своєї країни за виживання з генералом Марком Міллі, головою Об’єднаного комітету начальників штабів. Україна мала лише кілька боєздатних літаків і терміново потребувала західної допомоги.

За словами Залужного, під кінець розмови у нього було відчуття “ніби я розмовляю сам із собою”. Він повністю припинив спілкування з Міллі на тиждень. Переписка з найважливішим із закордонних колег відбувалася через день.

Відверто кажучи, я визнаю, що це була моя помилка через молодість і дурість, – сказав 50-річний Залужний в інтерв’ю The Washington Post. – Це була справжня катастрофа.

Цей момент був найгіршим у вирішальних і складних стосунках двох командувачів, які зрештою зблизилися на особистому рівні, працюючи разом у боротьбі за існування України. Після початку російського вторгнення Залужний, який на той час перебував на вищому командному посту в Україні менш як рік, зазначив, що покладається на Міллі, який пішов у відставку минулого місяця у віці 65 років, щодо стратегії та забезпечення зброєю, яку потребували українські війська.

Але стосунки, як і загалом зв’язки між Вашингтоном і Києвом під час війни, залишалися напруженими. Офіційні особи США обіцяли продовжувати постачати зброю та розвідувальні дані, щоб стримати Росію, але разом з тим іноді обурювалися вимогами України щодо більших і швидших постачань. І хоча українці були вдячні США за допомогу, вони сердито зустрічали прохання обмежити удари по території Росії.

Протягом 19 місяців Залужний і Міллі годинами обговорювали розвиток подій на полі бою під час регулярних дзвінків. Наразі Сполучені Штати відправили Києву обладнання на понад 40 мільярдів доларів, ставши найбільшим донором військової допомоги. А Міллі, з усім величезним арсеналом Америки, був рятівним кругом для українських воєначальників, які боролися з набагато більшим і краще озброєним ворогом.

Відставка Міллі, яка відбулася 30 вересня, означала кінець робочих відносин, які Залужний описав як критичні для успіхів України на полі бою. Тепер він повинен налагодити стосунки з наступником Міллі, генералом військово-повітряних сил Чарльзом Брауном-молодшим. Вони ще не спілкувалися з того часу, як Браун обійняв посаду минулого тижня.

Проте Залужний, за його словами, сподівається зберегти особисті зв’язки з американським командувачем, який залишив свою посаду. Для українського генерала непересічна особистість Міллі, його глибокі зв’язки в силових структурах США та досвід на полі бою зробили його цінним союзником.

Уродженець Бостона та колишній зелений берет, Міллі відіграв вирішальну роль у формуванні реакції адміністрації Байдена на війну. Залужний також вдячний Міллі за залучення інших генералів НАТО на бік України.

Навіть не уявляю, якби на його місці був хтось інший, – зауважив Залужний. – Ми дружимо. Це важко уявити. Він старший чоловік, але він крутий.

Регулярні ремарки про вік Міллі стали внутрішнім жартом їхнього спілкування, ознакою комфорту, який Залужний відчував у розмовах з Міллі.

Але коли російські війська оточили Київ на початку вторгнення і Залужний звернувся по допомогу, напруга була сильною.

Міллі, зіткнувшись зі зростаючим тиском щодо надсилання винищувачів, попросив надати розвідувальні дані про українські військово-повітряні сили, аж до місця розташування та стану технічного обслуговування кожного літака, розказав на анонімних умовах один з американських посадовців. Пентагон не вірив, що літаки допоможуть, і побоювався реакції Росії.

Коли Міллі, прочитавши перелік вголос, відмовив, запала довга тиша. Залужний наполягав, що цифри помилкові. Він вичікував тиждень, але зрештою зрозумів, що майбутнє його країни дуже сильно залежить від тісного спілкування.

Я був упертим, як і він, – говорить Залужний. – Але він був розумніший, а я дурніший. Зрештою я здався.

Досі не зрозуміло, хто мав рацію щодо літаків, але пізніше Байден погодився дозволити передачу F-16 Києву.

Через рік Залужний сказав, що його готовність відступити могла заслужити йому певну повагу в очах Міллі.

Міллі готовий забути цю суперечку.

Він – людина, – розповів він у недавньому інтерв’ю The Post. – У його країну вдерлися сотні тисяч російських військ. … Він був припертий до стінки. Тиск був надзвичайний. Те, що хтось трохи злиться і шаленіє, це абсолютно нормально. І я це розумів. Я був за 5000 миль від тих подій.

Генерали, звичайно, зацікавлені в тому, щоб приховувати розбіжності між ними або їхніми урядами. Одначе, відносини між Міллі та Залужним віддзеркалювали інколи дружні, а іноді натягнуті зв’язки між вищими військовими посадовими особами у важливі моменти.

Коли американський адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс був верховним головнокомандувачем об’єднаних збройних сил НАТО в часи адміністрації Обами, він регулярно телефонував своєму російському колезі генералу Миколі Макарову. Сьогодні це здається неможливим, але вони ділилися тим, що Ставрідіс назвав “позитивними професійними та особистими моментами” під час переговорів у штаб-квартирі НАТО та в Москві.

Такі зв’язки є безцінними та можуть подолати найнебезпечніші моменти, – зазначив він.

Динаміка стосунків Міллі-Залужного відрізнялася від історичних паралелей: на відміну від періоду після холодної війни, Вашингтон і Москва зараз є запеклими противниками. І на відміну від Другої світової війни, американські війська перебувають осторонь цієї битви.

Спілкування двох генералів стало звичайною справою.

Вони розмовляли через перекладача по захищеній лінії, зазвичай кожен дзвінок структурувався однаково. Залужний давав Мілі свою оцінку того, що відбувається на полі бою. У відповідь Міллі ділився інформацією американської розвідки стосовно цих подій. Потім вони переходили до ресурсів: що потрібно Україні на наступні 30, 60 чи 90 днів? Як Вашингтон може допомогти?

Були й спірні питання.

Я завжди з ним сперечаюся, – повідомив Залужний, – але розбіжності пом’якшуються взаємною повагою.

Залужний виріс у сім’ї радянського військового, але мріяв служити в українській армії, яка відповідає стандартам НАТО. Він описує Міллі як “зовнішнє джерело сили”, до кого можна подзвонити, коли почуваєшся ніби в глухому куті.

У розмові незадовго до путінського вторгнення Міллі перейшов від професійного до особистого. Він запитав Залужного, де перебуватиме його родина, поки Залужний командуватиме українськими силами відбиваючи масовану атаку, якої боялися офіційні особи.

Залужний відповів, що його дружина Олена і діти залишаться в Києві. Одна з двох його дочок, яка здобула медичну освіту, мала лікувати поранених; інша збиралась служити в армії.

Ми будемо битися і помремо в Києві, якщо буде потрібно, – сказав йому Залужний.

“Тоді я сказав: нічого собі”, – розповідає Міллі. “Ці хлопці серйозні. І в моєму розумінні він є представником українського народу. І він повністю відданий захисту своєї країни”.

В останні місяці перебування Міллі на посаді головними були зусилля України повернути окуповану Росією територію в межах триваючого контрнаступу. Часом деякі офіційні особи США виступали проти рішень Києва, зокрема проти небажання використовувати механізовані підрозділи та розміщення сил по всій довгій лінії фронту. Співпраця двох країн була напруженою, коли великий витік матеріалів розвідки США розкрив конфіденційну інформацію про оборону України та її контрнаступ.

Перша особиста зустріч Залужного та Міллі відбулася на польсько-українському кордоні на початку цього року. Кілька годин вони розглядали карти поля бою та обговорювали плани контрнаступу Залужного. Це було професійно та продуктивно, але через кілька місяців Залужний пошкодував, що це було так офіційно.

Тепер я розумію, що скоро його не буде на цій посаді, – сказав Залужний. – Цей чоловік заслуговував на те, щоб я поводився якось інакше. Ми могли зустрітися як хороші друзі, – додав він. – Після офіційної частини ми могли б просто нормально поговорити.

Залужний сподівається, що більш неформальна зустріч колись відбудеться.

Він каже, що Міллі запросив відвідати його після війни і запропонував допомогти українському генералу здобути почесний ступінь Військової академії США. Залужний пообіцяв Міллі, що на знак подяки встановить його бюст на території Генерального штабу України.

Міллі висловив упевненість, що його відхід не порушить партнерство між американськими та українськими військовими.

Той факт, що люди рухаються або їх замінюють, є рутиною у військових операціях, – сказав він. – У мене дуже хороші стосунки з генералом Залужним, але війну не можна виграти чи програти лише через наші стосунки.

26 вересня Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний провів підсумкову телефонну розмову з генералом Марком Міллі у його чинному статусі. Також під час перемовин був присутній генерал Чарльз Браун, який незабаром очолить Обʼєднаний комітет начальників штабів США.
Президент США Джо Байден назвав генерала Марка Міллі “непохитним перед обличчям небезпеки” після того, як у п’ятницю, 29 вересня, було оголошено, що головний генерал США піде у відставку після чотирьох років перебування на посаді.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний 15 вересня зустрівся з американськими та британськими партнерами й ознайомив їх із ситуацією на фронті.
Усерпні деякі з найвищих військовослужбовців альянсу НАТО вирушили до польсько-українського кордону, щоб зустрітися з Головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним.