93 роки тому Раднарком УРСР регламентував примусові заготівлі хліба серед селян

Джерело: Букви

Рівно 93 роки тому, 11 листопада 1932 року, Раднарком УСРР видав інструкцію “Про організацію хлібозаготівлі в одноосібному секторі”. Відповідно до документа, дозволялося застосовувати репресії, чинити свавілля та знущання з селян, котрі не “виконують своїх зобов’язань”.

Документ встановлював порядок примусового вилучення зерна та інших сільськогосподарських продуктів у селян для забезпечення потреб держави. Основні положення інструкції включали:

Облік одноосібних господарств і їхніх посівних площ;
Планові завдання щодо заготівлі зерна, які мали виконуватися незалежно від погодних умов та урожайності;
Організацію контролю за виконанням планів через місцеві ради та заготівельні органи;
Заходи відповідальності для селян за недостачу або невиконання плану.

Інструкція була складовою частиною політики централізованих хлібозаготівель у 1932–1933 роках, котра передувала масовому голоду в Україні.

Будь-який виявлений хліб, захований у ямах, трактувався як шкідництво і призводив до суворих покарань. Тоді як, господарства, що не виконували план, позбавлялися права на отримання промислових товарів.

Одноосібні господарства були об’єктом особливої уваги, оскільки їхні власники зберігали частину продукції для власного споживання, що держава вважала “невикористаним ресурсом”. Документ був ще одним кроком у реалізації політики, що призвела до Голодомору 1932-1933 років.

Вже 15 листопада політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення про запровадження паспортної системи і розвантаження міст від «зайвих елементів». 21 листопада надіслана телеграма Молотова, Чубаря, секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У В. Строганова, Кагановича Сталіну — надати спецкомісії ЦК КП(б)У (Косіор, Раденс, Кисельов) повноваження на час хлібозаготівель вирішувати питання винесення вироку про розстріли. Голова ДПУ УСРР Станіслав Раденс 22 листопада розробив план операції з виявлення контрреволюційних центрів, які організовують саботаж і зрив хлібозаготівель, спрямованої, практично, на виконання директив Молотова-Хатаєвича. Операція мала охопити 243 райони. З санкції ЦК КП(б)У вона розпочалася негайно. 26 листопада у пресі з’явився наказ наркома юстиції і генерального прокурора УСРР, в якому наголошувалося на тому, що “репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі”.

Тоді як 18 листопада 1932 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У про заходи щодо посилення хлібозаготівель, згідно з якою, окремі господарства за невиконання планів хлібозаготівель каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Того ж дня постановою політбюро ЦК КП(б)У “Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп”, доручено Реденсу та Косіору розробити до 23 листопада спеціальний оперативний план ліквідації куркульських та петлюрівських контрреволюційних кубел, ДПУ вилучити з міст ідеологів та організаторів “куркульського саботажу”, зобов’язати ДПУ провести чистку та засудження рахівників і бухгалтерів — (наперед визначено 300 осіб); доручено Чубарю у Дніпропетровській, Хатаєвичу в Харківській, Зайцеву в Чернігівській областях разом з обкомами провести операцію найближчими днями, каральні органи мають “завдавати рішучого удару куркульським елементам для запобігання куркульським повстанням”. Через два дні вийшло рішення Раднаркому УСРР, згідно з яким натуральні штрафи дозволялося застосовувати також щодо колгоспів. Згодом перелік компенсаційних харчів розширено картоплею і салом, наприкінці року — продуктами тривалого зберігання. Під вилучення підпадали всі колгоспи УСРР за винятком півтори тисячі (6,4 %).

Відтак, по всій Україні каральні органи конфісковували все продовольство. Підвищені хлібозаготівельні плани стали зброєю, котра мусила приборкати українських селян.

Колгоспи й села, занесені на “чорні дошки”, оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. Відбулася ізоляція голодних людей. Згодом майже все сільське населення України було приречене на “чорні дошки”: колгоспи 82-х районів України відчули на собі їх руйнівний вплив, 22,4 мільйона людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Тоді як 16 січня 1933 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило остаточний план хлібозаготівель для України — 260 мільйонів пудів без мірчука, котрий підлягав “безумовному і повному виконанню” та “за будь-яку ціну”.

Другий за хронологією Голодомор стався через 11 років після 1921-го. Він виявився найтрагічнішим і перевершив усі Голодомори в Україні у ХХ столітті.

Чому українців вбивали голодом?

Після Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби із українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919–1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.

Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

До чого це призвело?

Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв.

Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половини населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.

Як зазначає Український інститут національної пам’яті, голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

Після аналізу дій радянських керівників, у 2006 році суд визнав факт геноциду українців під час Голодомору 1932-1933 років доведеним. Закон України № 376-V визнає його наругою та приниженням Українського народу.
Щороку в четверту суботу листопада українці згадують трагічні події минулого, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодоморів. У 2024 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 23 листопада.
“Лише Богові відомі всі жахіття і злочини, які тоді кремлівська влада вчинила з українцями, масово прирікши їх на страшну, мучительну, повільну тілесну смерть від голоду”, – Митрополит Київський та всієї України Епіфаній вшанував жертв Голодоморів.