Розрив Росії з давньою союзницею Вірменією посилює сумніви щодо впливу на деякі пострадянські країни

Джерело: Reuters

Публічний розбрат між РФ та Вірменією, одним із найдавніших союзників, поглиблює сумніви щодо здатності Москви підтримувати та поширювати владу на частини колишнього СРСР.

У Вірменії розташована російська військова база, яка містить два гарнізони та авіабазу. Країна є єдиним стратегічним союзником РФ на нестабільному Південному Кавказі, регіоні, пересіченому нафто- і газопроводами.

Минулими тижнями Вірменія фактично заявила, що не впевнена в здатності Росії захистити її в межах оборонного пакту, тож вирішила шукати інших партнерів на тлі загострення напруженості з сусіднім Азербайджаном.

Відсутність Росії може відкрити двері для інших гравців – чи то Туреччини, Азербайджану, Ірану, Китаю чи Заходу – спробувати зайняти її місце на Південному Кавказі або й інших колишніх радянських територіях, які РФ нахабно вважає сферою свого впливу.

Відмовивши у дозволі військовому блоку під проводом Росії провести маневри на вірменській землі, прем’єр-міністр країни Нікол Пашинян цього тижня дозволив проведення спільних навчань зі Сполученими Штатами, найбільшим спонсором України.

Також охолонули зв’язки з багатим на енергоносії Казахстаном, який відмовився підтримати війну Росії проти України. Молдова також дотримується прозахідного курсу, та намагається зменшити свою залежність від Москви.

Ситуація в Грузії, п’ята частина якої окуповані російськими військами з російських військ, є більш нюансованою: влада приймає деякі вигідні для Москви рішення, навіть якщо виборці виступають проти.

Пашинян публічно поставив під сумнів волю та здатність російських миротворців зняти дев’ятимісячну азербайджанську блокаду анклаву Нагірний Карабах, населеного етнічними вірменами, і пошкодував про “помилку”, коли поклався виключно на Москву у питаннях безпеки.

РФ звинуватила Пашиняна в поведінці, що “межує з нахабством” та викликала посла країни для протесту проти “ворожих кроків”.

Ще одним джерелом напруги є те, що Вірменія повністю приєдналася до Міжнародного кримінального суду, оскільки хоче висунути звинувачення у воєнних злочинах проти Азербайджану.

Також нещодавно Вірменія передала Україні понад тисячу девайсів на потреби освіти

Водночас 12 вересня Путін применшив розкол, сказавши, що не вважає, що “Єреван повернувся спиною до Москви”. Тоді як речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія “відіграє послідовну, дуже важливу роль у стабілізації ситуації в цьому регіоні”.

Нагадаємо, 3 вересня Пашинян в інтерв’ю La Repubblica заявив про дистанціювання РФ від Південного Кавказу. Прем’єр наголосив, що російські миротворці не здатні контролювати Лачинський коридор. Та додав, що покладатися виключно на Росію у гарантіях своєї безпеки, було “стратегічною помилкою”.

Вже 6 вересня президент Вірменії Ваагн Хачатурян ухвалив рішення відкликати Віктора Біягова з посади постійного та повноважного представника країни в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на чолі з РФ.

Звернення до ОДКБ

Вірменія звернулася до ОДКБ на підставі четвертої статті Договору про колективну безпеку. Згідно з нею, агресія проти однієї з держав-членів вважається агресією проти інших держав-членів.

За його словами, під час засідання ОДБК відбулося “щире та відкрите обговорення” ситуації на вірменсько-азербайджанському кордоні.

Одначе, в ОДКБ обмежилися “занепокоєнням”.

Конфлікт у Нагірному Карабаху

Конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах триває не перше десятиліття.

25 березня 2022 року МЗС Вірменії заявило, що Азербайджан “продовжує вторгнення” в районах, відповідальність за безпеку яких мав би нести російських миротворчий контингент. У заяві також йдеться, що Вірменія вимагає виводу азербайджанських військ з території Карабаху, яка контролюється “миротворцями” з РФ.

У той же день міністри оборони Азербайджану та РФ провели телефонну розмову. Йшлося про “ситуацію на території Азербайджану, де тимчасово розміщено миротворчий контингент РФ”. В оборонному відомстві Азербайджану поінформували, що 26 березня члени “вірменських незаконних збройних формувань” намагалися провести диверсію проти підрозділів ЗС Азербайджану.

Також в Азербайджані заявили про те, що країна не порушує умов договору від 10 листопада 2020 року, а до його порушень вдається саме вірменська сторона. За повідомленням МО Азербайджану, досі на території Азербайджану перебувають як регулярні війська Вірменії, так і “незаконні збройні формування”, що суперечить 4-му пункту угоди.

Міноборони Азербайджану закликало РФ забезпечити повне виведення всіх збройних формувань Вірменії з територій, які визнані частиною Азербайджану. Також у заяві оборонного відомства зазначили про те, аби РФ не “представляла у спотвореній формі пересування військ Азербайджану суверенною територією”. Раніше в Росії звинуватили Азербайджан у вторгненні на територію регіону, який має контролюватися “миротворцями” РФ.

27 вересня 2020 року стало відомо про обстріли в районі Нагірного Карабаху. Сторони звинувачували одна одну в збройних провокаціях.

Зокрема, міністр оборони Вірменії Давид Тоноян заявив, що Азербайджан почав повітряну і ракетну провокацію в напрямку Нагірного Карабаху.

Своєю чергою, влада Азербайджану повідомляла, що 27 вересня 2020 року близько 06:00 озброєні сили Вірменії обстріляли позиції азербайджанської армії вздовж лінії фронту. Повідомлялося про загибель і поранення цивільного населення і військовослужбовців.

Згодом влада Вірменії ввела воєнний стан і оголосила загальну мобілізацію.

Перед тим воєнний стан ввів Нагірний Карабах. Лідер невизнаної республіки Араїк Арутюнян оголосив загальну мобілізацію осіб, старших за 18 років.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив про часткову мобілізацію в країні 28 вересня 2020 року.

29 вересня у Міністерстві оборони Вірменії заявили про участь турецьких літаків в атаці на вірменські населені пункти. Туреччина заперечує свою участь у конфлікті.

На кінець дня 27 вересня 2020 року в результаті боїв вірменська армія зазнала серйозних втрат – було знищено 22 танки і іншу бронетехніку, 15 зенітно-ракетних комплексів “ОСА”, 18 безпілотних літальних апаратів, 8 артилерійських установок. Втрати вірменської сторони в живій силі склали понад 550 убитих та поранених.

У вересні 2022 року Вірменія офіційно звернулася за допомогою до РФ та країн-членів Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). ОДКБ у відповідь вирішила направити свою місію для “оцінки ситуації, що склалася”. У ніч на 15 вересня сторони досягли домовленості про перемир’я, повідомив секретар Ради безпеки Вірменії Вірмен Григорян.

Рада безпеки ООН закликала Вірменію і Азербайджан негайно припинити бойові дії в Нагірному Карабасі і терміново відновити переговори.

3 жовтня 2020 року армія Азербайджану перейшла в масштабний наступ.

Вже 10 листопада 2020 року Вірменія, Азербайджан та РФ підписали угоду про припинення військових дій у Нагірному Карабасі, яка, зокрема, передбачає введення на територію Нагірного Карабаху російських “миротворців”.

Наприкінці листопада минулого року у Міністерстві оборони Азербайджану вкотре повідомили про порушення режиму припинення вогню у районі державного кордону з Вірменією.

6 березня в Європейському союзі висловили занепокоєння спалахом насильства в Нагірному Карабаху, що призвів до “загибелі щонайменше п’яти осіб”, закликавши розслідувати обставини.

22 травня прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван може визнати Нагірний Карабах частиною Азербайджану, якщо Баку гарантує права етнічних вірмен на цій території. Також Пашинян заявив про можливий вихід країни з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на чолі з РФ. Додавши, що це питання зараз обговорюється.

Довідка. Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) – військовий блок, створений Росією у 1992 році на противагу НАТО. Окрім РФ, до нього входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан. Раніше до організації входили також Азербайджан, Грузія й Узбекистан.

Основні сили організації – близько 30 000 осіб у різних військових угрупованнях, включно й оперативних. Члени ОДКБ не раз висловлювалися проти НАТО, розглядаючи Альянс як загрозу. Окрім того, виходячи з публічних заяв представників організації, ОДКБ вважає країни, що межують із країнами-членами ОДКБ, “зоною відповідальності ОДКБ”.

15 липня представники від Азербайджану наголосили, що РФ та Вірменія не виконують угоду стосовно припинення вогню в анклаві Нагірний Карабах, через кілька годин після того, як Європейський Союз закликав країни утриматися від “насильства та різкої риторики”.
1 серпня в Європейському парламенті заявили, що внаслідок порушення Азербайджаном міжнародних зобов’язань гуманітарна ситуація у Нагірному Карабаху посилюється.
В ООН закликали Азербайджан припинити блокаду Лачинського коридору.
8 січня відбувалась акція протесту вірменського національно-демократичного руху “Бевер” (“Полюс”) поблизу розташування гарнізону 102-ї російської військової бази в місті Ґюмрі.