Чи має Захід життєздатну стратегію щодо України, звернувши всю увагу на Близькій Схід?
Джерело: Financial Times
Нове опитування показує, що західна громадська думка не переконана, що цю війну можна виграти.
Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я, – заявив президент України Володимир Зеленський в нещодавньому інтерв’ю журналу Time. І він має рацію.
Зіштовхнувшись із похмурою реальністю контрнаступу, який зупинився, а також після кривавої атаки ХАМАС на Ізраїль і надзвичайної реакції останнього, багато спостерігачів запитують, чи є у Заходу життєздатна стратегія боротьби з російською війною в Європі.
Хто реально повірить, що Київ зможе повернути територію, анексовану Росією, протягом найближчого року чи двох, якщо навіть генерал Валерій Залужний, начальник Генштабу Збройних сил України, чітко дав зрозуміти, що «скоріш за все не буде глибокого та вражаючого прориву»? І хто, крім найбільших оптимістів, вважає, що президент Володимир Путін відкритий до будь-яких значущих переговорів за рік до президентських виборів в США, коли його улюблений кандидат Дональд Трамп лідирує в опитуваннях?
Дійсно, і яструби, і голуби почали виглядати небезпечно відірваними від реальності стосовно подій в Україні.
Не дивно, що суспільні настрої погіршуються – як в Україні, так і на Заході. І на тлі опозиції республіканців додатковому фінансуванню США військових зусиль Києва та переорієнтації уваги на Близький Схід, підтримку України Заходом не можна сприймати як щось безумовне.
Зараз європейці стикаються з двома дуже різними, але взаємопов’язаними війнами, які загрожують не лише безпеці Європи, а й політичній ідентичності європейських суспільств. В обох війнах беруть участь ядерні держави, і обидві мають велике символічне значення.
Війна Ізраїлю та ХАМАС не лише перемикнула увагу громадськості на Близький Схід і створила конкуренцію за ресурси, вона також послабила уявлення про те, що в природі російської агресії є щось виняткове. Коли Росія завдавала ударів по енергетичних об’єктах України, її звинуватили у вчиненні воєнних злочинів. Ізраїль позбавив сектор Гази електроенергії та води. Чи готові Україна і Захід назвати це воєнним злочином?
Нещодавнє дослідження “геополітики емоцій”, проведене Європейською радою з міжнародних відносин безпосередньо перед війною в Газі, виявило тривожну, хоча й не дивну, тенденцію. Громадську думку у великих незахідних країнах більше цікавить, коли закінчиться війна, ніж те, як вона закінчиться.
Громадськість вважає Захід і Україну, а не Росію, головною перешкодою для миру. Більшість у так званому Глобальному Півдні очікує, що в наступні п’ять років Москва переможе, і розглядає конфлікт як проміжну конфронтацію між США та Росією.
Отже, виникає питання: чи може Захід перемогти, якщо його власне населення не вірить, що воно має воювати?
У перші місяці конфлікту Кремль перебував у полоні оманливої віри, що його “спеціальну військову операцію” буде завершено за лічені тижні і що російські війська зустрінуть в Україні як визволителів. Але агресивна війна, яку Путін розв’язав у 2022 році – це не та війна, що ведеться зараз.
Багато коментаторів не помічають, що сьогодні Путін розглядає конфлікт в Україні як частину свого роду “вічної війни” із Заходом. Його мета більше не в тому, щоб створити проросійську Україну, а в тому, щоб продемонструвати, що прозахідна Україна була б не більше, ніж “failed state”, і що в будь-якому випадку підтримка України Заходом з часом зникне.
У цьому новому середовищі виклик, з яким стикається Захід, разюче схожий на той, з яким зіткнулися США в Західній Німеччині (особливо в Західному Берліні) у перші роки холодної війни.
Захід має довести, що Україна – це місце, куди інвестори готові вкласти свої гроші, і що вона захищена ракетними комплексами Patriot. Це також має бути країна, куди готова повернутися велика кількість українців, які зараз проживають за межами своєї Батьківщини. І, нарешті, переговори про вступ України в ЄС повинні початися навіть поки війна триває.
Однак найбільш вражаючим висновком опитування є те, що багато хто в незахідних країнах, які вірять, що Росія переможе в Україні, також вважають, що ЄС не існуватиме через 20 років. Це має змусити європейських лідерів прокинутись та усвідомити той факт, що на карту поставлений не лише суверенітет України.
- За даними ЗМІ, український контрнаступ не досяг очікуваного значного прогресу, посиливши тим самим побоювання Заходу, що платники податків США та Європи фінансують “безвихідну ситуацію, яка стає все дорожчою”.
- За 20 місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну союзники спрямували Києву військової та іншої допомоги на суму понад 230 мільярдів доларів. У наступні 20 місяців шанси на те, що Україна отримає подібну суму, дорівнюють нулю.
- Американський журнал Time опублікував матеріал про президента Володимира Зеленського із зображенням глави Української держави на обкладинці. У матеріалі Саймона Шустера мовиться про низку викликів, котрі мусить подолати керівництво країни на тлі низки корупційних скандалів та проблем на фронті. Видається, що стаття висвітлює зміщення політичного акценту у бік конфлікту на Близькому Сході, одначе, насправді автор пояснює причинно-наслідковий зв’язок бодай деяких із подій сьогодення.
- Згідно з результатами опитування, у середньому 78% українців заявили, що вважають президента напряму відповідальним за корупцію в уряді та воєнних адміністраціях. Здебільшого люди старшого віку більш вимогливі до глави держави, ніж молодь.
16 січня міністр закордонних справ Андрій Сибіга провів переговори у Києві зі своїм нідерландським колегою Каспаром Вельдкампом, котрий повідомив про виділення 27 млн допомоги: кошти скерують на енергетику та оборону.
ДБР завершило досудове розслідування щодо правоохоронця з Чернівецької області, котрий допомагав військовозобов’язаним нелегально перетинати кордон з Румунією.
16 січня глава Росії Володимир Путін підписав указ про проведення військових зборів для громадян, котрі перебувають у запасі.
У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про ситуацію на фронті станом на 22:00 16 січня. Загалом від початку цієї доби відбулося 131 бойове зіткнення. Найбільша кількість боїв відбулася на Покровському та Курському напрямках.
Громадянин Німеччини Штефан Дюрр, котрий понад 20 років займається виробництвом молока в Росії, отримав російський державний орден Дружби “за заслуги в галузі сільського господарства”.