Момент істини для України — Курт Волкер
Джерело: колишній спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер для Центру аналізу європейської політики (CEPA).
Є вагомі підстави для оптимізму щодо боротьби України за свободу.
Американці проголосили свою незалежність від Великої Британії 4 липня 1776 року у Філадельфії. Через 18 місяців генерал Джордж Вашингтон, який очолював дещо пошарпану Континентальну армію, переживав важку зиму в містечку Веллі-Фордж, а британські війська окупували Філадельфію та Нью-Йорк. Усе мало похмурий вигляд.
Тепер ми знаємо, що Вашингтон був блискучим полководцем, що американський народ мав непохитну рішучість боротися за свободу, і що за допомогою зовнішньої сили – Франції – 13 колоній перемогли й створили Сполучені Штати Америки. Але взимку 1777-1778 років ніхто не міг знати цього. Ситуація вимагала величезних зусиль волі, наполегливості та моральної ясності перед обличчям невизначеності. І трохи сторонньої допомоги.
Без сумніву, у той час було багато скептиків і генералів, які припускали, що американці зазнають поразки через переважаючі сили та переважаючі ресурси Британської імперії. Але американці не збиралися здаватися. Зрештою, гучна поразка Британії стала результатом розтягнутих ліній постачання, американської сили волі та іноземної допомоги.
День Незалежності України припадає на 24 серпня, і вже другий рік поспіль його відзначають під тиском повномасштабного російського вторгнення. Після 18 місяців жорстоких боїв значна частина Східної та Південної України все ще окупована, і насувається ще одна важка зима. Проте Росія має розтягнуті лінії постачання, а українці мають залізну волю та зовнішню допомогу. Нічого не нагадує?
Цього року приглушене святкування незалежності України відбулося на тлі зростаючого хору коментарів на Заході, які стверджували, що контрнаступ України зазнає невдачі, що Україна прийняла невдалі тактичні та стратегічні рішення, що сам Захід не може продовжувати підтримувати Україну у військовому та фінансовому плані на тому рівні, який є зараз, і що Україна не може повернути всі свої втрачені території і повинна почати перемовини з Росією.
Українцям кажуть прийняти реалії і, по суті, здаватися.
Чи дали б ці коментатори такі ж поради Джорджу Вашингтону в 1777 році? Можливо. І вони б так само помилилися. Такі настрої очікування поразки принципово недооцінюють моральні аргументи та рішучість людей, які захищають своє життя та свободу.
Українці не більше схильні здаватися, ніж американці в 1777-1778 роках. Тож звідки заклики до України до переговорів? Ці заклики йдуть від тих, хто орієнтований на бажання стабілізувати відносини з Росією, незважаючи ні на що. Це принижує і український народ, і справу свободи, за яку він бореться. Деякі представники Заходу можливо відчувають, що вони можуть дозволити собі розкіш віддати українські землі разом із їхнім населенням і свободою. Українці так не думають.
В усьому цьому прихований той факт, що – всупереч наративам скептиків – контрнаступ України справді має успіх. Українці методично послаблюють та виснажують російські війська, росіяни втратили 300 000 людей, у тому числі 120 000 убитими. Українці завдали значних ударів російським логістичним ланцюгам поставок. Українці перенесли війну також на територію Росії та почали комплексні атаки безпілотників на військові аеродроми, військово-морські сили та кораблі.
Росіяни не досягли жодних територіальних здобутків після знищення та тимчасової окупації Бахмута, тоді як українські війська продовжують тиск уздовж усієї лінії фронту, змушуючи Росію оборонятися на кількох ділянках, і увірвались на першу лінію сильно замінованих районів на півдні поблизу села Роботине. Це відкриває шлях до перекриття російських ліній постачання до Криму, Херсонської та Запорізької областей.
У самій Росії ми побачили серйозний заколот, організоване режимом вбивство лідера цього заколоту, коли його літак вибухнув у небі під Москвою, втечу мільйона молодих росіян, щоб уникнути призову, зростаюче нетерпіння російських регіонів, у яких живуть інші національності, та інше. Поки Україна крок за кроком йде вперед, Росія розриває себе на частини.
Усі ті, хто очікував, що контрнаступ України призведе до швидких та значних територіальних здобутків, очікували не того, чого слід було очікувати. На відміну від росіян, українці дбають про захист життя своїх солдатів і діють обережно, методично і з великим терпінням. Звичайно, наступ міг би бути швидшим, якби вони вже мали у своєму розпорядженні танки M1A1 Abrams, літаки F-16 і далекобійні системи ATACM, але усе це озброєння ще не надійшло на поле бою через повільне прийняття рішень Заходом. І все ж Україна йде вперед.
Сьогодні ніхто не може точно знати результат війни Росії проти України. Можливо, Україна впаде. Можливо, Росія збереться силами після того, як розірвала себе. Але Україна має причини і волю воювати, а росіяни – ні. Україна має значну зовнішню допомогу, а росіяни – лише Іран. Україна має моральну силу, а росіяни – ні.
Усі, хто ставив проти Джорджа Вашингтона в 1777-1778 роках, програли. Усі, хто робить ставку проти України в 2023-2024 роках, повинні бути готовими до такого ж результату.
- Союзники повинні збільшити виробництво озброєння, щоб надати Києву можливість здолати Москву раз і назавжди, переконаний колишній генерал британської армії і командувач об’єднаних сил Річард Беррон.
- Контрнаступ ЗСУ досяг переломного моменту. Для подальшого успіху Київ потребує зброї та боєприпасів, а не безплатних оцінок та порад стосовно просування.
- Контрнаступ Збройних сил України продовжує просуватися.
- Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг прокоментував український контрнаступ. За його словами, Збройні сили України “знову перевершили очікування”.
За оцінками аналітиків, російські комбіновані атаками дронами і ракетами спрямовані на підрив морального духу українців.
Президент США Дональд Трамп вперше планує передати Україні зброю, використовуючи президентські повноваження, якими активно користувався його попередник – Джо Байден, інформують обізнані джерела.
10 липня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у Римі оголосила про підписання нового пакету угод на €2,3 млрд з міжнародними та двосторонніми публічними фінансовими установами для підтримки відновлення України, що підтверджує непохитну відданість ЄС відбудові України та її європейському майбутньому.
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі, коментуючи ініціативу створення Коаліції охочих, підтвердив, що Лондон готовий направити свої війська до України для підтримки потенційного припинення вогню з Росією.
Згідно з доповіддю Моніторингової місії ООН з прав людини, у червні в Україні загинули 232 цивільних, що стало найвищим рівнем за останні три роки. Ще 1343 дістали поранення.