Politico: Китай не такий потужний, як може вважати Захід – і ось чому

Джерело: Politico

Сі Цзіньпін хоче представити Китай як потужного торговельного партнера або небезпечного супротивника практично для будь-якої країни, яка сподівається досягти успіху в 21 столітті.

“Підйом Сходу і занепад Заходу” — ось його девіз. Коли відбулося стрімке зростання Китаю, а західні політики хвилювалися про те, як на це реагувати, це також стало національним виразом.

Одначе, серед китайців — і все частіше в канцеляріях і залах засідань Європи — починають розповідати іншу історію: похід Пекіна до глобального економічного панування, можливо, все-таки не є непереможним.

Китай впорався лише зі слабким зростанням ВВП після того, як із запізненням звільнився від пандемічних обмежень. Ринок нерухомості переживає кризу, і безробіття серед молоді зросло до небезпечного рівня, за оцінками, воно становить 50%. Приватні підприємці все більше живуть у страху перед тим, що держава зробить з їхнім бізнесом, а споживачі перестали витрачати гроші так, як вони робили у часи до COVID.

Те, що відбувається з економікою Китаю, має величезне значення для світу.

Згідно зі статистичними даними, у другому кварталі цього року економіка КНР зростала слабкими темпами: у квітні-червні ВВП зріс лише на 0,8% проти попереднього кварталу, з урахуванням сезонних факторів. В річному обчисленні ВВП у другому кварталі зріс на 6,3%, що нижче прогнозованих 7,3 відсотка.

Ці цифри все ще набагато кращі, ніж може похвалитися більшість західних економік.

Проте, невизначений прогноз додає сумнівів щодо того, як Пекін діятиме відносно Заходу. Чи набуде Сі більш доброзичливості, чи натомість важкі економічні часи надихнуть прихильників жорсткої лінії Комуністичної партії шукати точки спалаху з США чи Європою, щоб відвернути громадську думку та підкріпити націоналістичні настрої.

Навіть керівництво Компартії не приховує своєї проблеми. На щорічному передлітньому засіданні партійні посадовці визнали, що економіка “зіштовхнулася з новими труднощами та проблемами, здебільшого через недостатній внутрішній попит, труднощі в роботі підприємств, багато ризиків і прихованих небезпек у ключових сферах, а також похмуре і складне зовнішнє середовище”.

В Європі, а також у США уряди радикально переоцінюють свою економічну вразливість. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило уряди ЄС переглянути свою залежність від ланцюгів постачання, контрольованих потенційно недружніми режимами.

Європа здебільшого відмовилася від імпорту російського викопного палива, однак, продовжує залежати від Китаю щодо критично важливої ​​сировини, з якої виготовляються компоненти акумуляторів, які, зокрема будуть життєво важливі для переходу на зелену енергетику.

Західні лідери від Урсули фон дер Ляєн з ЄС до президента США Джо Байдена нині регулярно говорять про економічне “зменшення ризиків” Китаю. Небезпека занадто тісного зв’язку з китайською економікою навіть вразила Олафа Шольца, якого традиційно вважають головним миротворцем Європи відносно політики Китаю.

Прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні готується вийти з ініціативи “Один пояс, один шлях”. І уряд Емманюеля Макрона, президента Франції, минулими тижнями зайняв критичнішу позицію стосовно Пекіна, особливо щодо його позиції відносно України.

На цьому тлі уряд Пекіна наразі зосереджений на взаємодії із Заходом у м’якший спосіб, навіть коли мовиться про його головного суперника у Вашингтоні. Декілька офіційних осіб США — від держсекретаря Ентоні Блінкена до міністерки фінансів Джанет Єллен — відвідали КНР минулими місяцями. Тоді як за словами одного дипломата, також найближчим часом планується проведення саміту ЄС-Китай.

Окрім цього, Пекін також прагне заспокоїти приватний бізнес у Китаї, одначе, здається, це не працює.

За словами Єнса Ескелунда, президента Торгово-промислової палати ЄС у Китаї, “те, що ми побачили, — це фактично зниження загального рівня довіри” серед 570 компаній ЄС, що працюють у Китаї, котрі взяли участь у нещодавньому опитуванні.

Сі постійно демонстрував перевагу державному сектору. Його найрадикальніші кроки проти приватного сектору були спрямовані проти технологічних гігантів, хоча вони й вважаються найкращою надією для Китаю у конкуренції із Заходом. Під час Сі Цзіньпіна китайська бюрократія розгромила багатонаціональну платформу Alibaba, обмежила розвиток онлайн-ігор і приватних уроків, а також суворо регулювала дані навіть для іноземних компаній.

У виданні наголошують, що Сі отримав величезну особисту владу на вершині політичної системи Китаю. Та чи спрацює Xi-conomics врешті-решт, переважно залежатиме від нього.

• Китайський імпорт ключових енергетичних товарів з Росії зріс до історичного максимуму, посилюючи у такий спосіб зростання взаємозалежності двох країн.
• Глава MI6 назвав Китай «абсолютним співучасником» вторгнення Росії в Україну.
• Китай та РФ розпочали спільні навчання в Японському морі.
• Китай не заслуговує довіри у своїй підтримці України – уряд Німеччини.
• Китай посів місце головного торгового партнера Казахстану замість Росії.
• Ван І запропонував переговори на високому рівні між Китаєм, Японією та Південною Кореєю.