Слідами Януковича – про що свідчить справа екскерівника «Укренерго» Кудрицького
Те, в чому ДБР звинувачує Кудрицького, напевно увійде у якісь підручники. Питання лише в тому, які – з юриспруденції чи психіатрії. Згідно з позицією слідства (яку ретельно приховували аж до судового засідання, на відміну від інших політичних справ), у 2018 році Володимир Кудрицький (тоді ще заступник директора “Укренерго” з інвестицій) за результатами тендеру підписав договір з компанією “Візин Річ” на будівництво парканів на електропідстанціях. За умовами договору підрядник мав надати банківську гарантію на суму договору, на випадок, якщо не зможе виконати свої зобов’язання. ТОВ “Візин Річ” таку гарантію надала, аванс отримала, роботу не виконала, після чого “Укренерго” повернула свої кошти за рахунок гарантії банку, додатково стягнувши з недобросовісного підрядника штрафні санкції після низки судових проваджень..
Власне, все. Це вся історія, яка спонукала ДБР почати провадження у 2025 році, затримати Кудрицького і вимагати для нього СІЗО або 13,7 мільйона гривень застави. ДБР вважає, що Кудрицький вступив у змову з власниками компанії-підрядника з метою привласнити кошти. Щоправда, не пояснює, які саме кошти, бо єдиною умовно постраждалою стороною тут є приватний банк “Конкорд”, який видав гарантію ТОВ “Візин Річ” і зрештою сплатив за нею кошти на користь “Укренерго”. Але захист банків від невдач власного ризик-менеджменту точно не входить до повноважень ДБР, крім того, банк є саме умовно постраждалою стороною, адже ЦК України передбачає наявність у банку права зворотної вимоги до боржника після сплати коштів за гарантією.
Хоча, якщо бути точним, то це не зовсім вся історія. Декілька днів тому “Українська правда” опублікувала матеріал про те, як влада намагається менеджерити фіаско з захистом енергетичної інфраструктури. І оскільки якісь реальні заходи вимагають кваліфікації, часу та грошей, то одним з запропонованих президенту рішень було “наздоганяти попередників. А так вже вийшло, що “попередники” в енергетиці, крім Кудрицького, зараз отримали нові посади, входять до близького оточення президента і тому їх переслідувати якось “незручно”.
Іронія ситуації ще й у тому, що колишній міністр енергетики, а нинішній – юстиції, Герман Галущенко, який і є відповідальним за стан справ у енергетиці з 2021 року, а до того – у ядерній сфері, зробив майже те саме, у чому ДБР звинувачує Кудрицького.
Тільки без банківської гарантії, без повернення коштів державі, і навіть без укладеного договору – у 2020 році переказав 210 мільйонів гривень, нібито на будівництво сховища ядерного палива, на адресу компанії, яка не мала відповідного досвіду, не пройшла тендерних процедур і навіть до укладення формального договору. Попри те, що проєкт “Схеми” Радіо Свобода опублікував відповідне розслідування три роки тому, ДБР абсолютно не цікава ця історія та роль у ній наближеного до президента Зеленського міністра.
Це безглуздя відбувається на тлі загрози провалу на фронті, проваленої інформаційної політики, проваленої мобілізації, проваленої підготовки до зими, проваленого бюджетного процесу, так і невирішених проблем з американською допомогою, яку не поновили після вичерпання “пакетів Байдена”. З усім цим спроби засудити маловідомого назагал топменеджера за справу 2018 року без збитків для держави, виглядають як загострення психічного захворювання.
Найбільша проблема справи Кудрицького для суспільства і держави саме в описаній безглуздості самого звинувачення та вибірковості. Звісно, ДБР намагатиметься всіма силами знайти ще хоч щось, щоб ця справа хоча б виглядала не як дрібна політична помста, яку намагаються продати населенню, яке сидить без світла і опалення, як боротьбу з недобросовісними чиновниками. Однак в умовах відсутності політичного процесу і можливості в населення якось відреагувати на ці спроби, активність влади виглядає носінням води в решеті, особливо на тлі того, що ця активність руйнує рештки віри в те, що влада бодай намагається вдавати, що інтереси виживання України для неї мають значення хоча б не менше, ніж власні корупційні.
В той самий час європейські партнери України, єдине джерело коштів для закриття дір у бюджеті, в якому регулярно не вистачає грошей навіть на зарплати військовим, бачать нові спроби римейку призабутого серіалу “Янукович садить Тимошенко до в’язниці”. Власне, Володимир Зеленський використовує не лише ті самі методи, а й ту саму позицію, що й Янукович – “а куди вони дінуться”.
У 2013 році в ЄС готові були відмовитись від власних вимог і закрити очі на незаконне ув’язнення опозиційної політикині, тільки б не позбавляти Україну шансу на європейську інтеграцію. Тому Володимир Зеленський може бути цілком певним, що і в нього все вийде. Принаймні, доки триває війна.
Те, в чому ДБР звинувачує Кудрицького, напевно увійде у якісь підручники. Питання лише в тому, які – з юриспруденції чи психіатрії. Згідно з позицією слідства (яку ретельно приховували аж до судового засідання, на відміну від інших політичних справ), у 2018 році Володимир Кудрицький (тоді ще заступник директора “Укренерго” з інвестицій) за результатами тендеру підписав договір з компанією “Візин Річ” на будівництво парканів на електропідстанціях. За умовами договору підрядник мав надати банківську гарантію на суму договору, на випадок, якщо не зможе виконати свої зобов’язання. ТОВ “Візин Річ” таку гарантію надала, аванс отримала, роботу не виконала, після чого “Укренерго” повернула свої кошти за рахунок гарантії банку, додатково стягнувши з недобросовісного підрядника штрафні санкції після низки судових проваджень..
15 жовтня на Майдані Незалежності в Києві відбулася акція протесту родин українських військовополонених, які потрапили в російський полон після оборони Маріуполя. Учасники вимагають від влади негайно знайти рішення для повернення своїх рідних, які перебувають у колоніях уже 41 місяць.
Організація захисту енергетичних об’єктів в умовах війни – це відповідальність і робота Верховного головнокомандувача, яким є Зеленський, а не комунальних підприємств Києва.
Трамп знову в образі глобального миротворця – щоправда, такого, що водночас обіймається з диктаторами і свариться з союзниками. У підсумку його дипломатія більше нагадує циркову арену, ніж світову політику.
Зараз усі обговорюють навчання Росії та Білорусі, і їхні провокації. На жаль, це не є чимось новим: за минулий рік було зафіксовано 36 вторгнень у повітряний простір країн НАТО. Такі інциденти траплялися задовго до каденції Трампа, хоч Байден, без сумніву, був менш толерантним до диктаторів – і підтверджував це не лише словами.