Тоталітарне пекло: ЗМІ повідомили про життя під керівництвом РФ на ТОТ України

Джерело: The Economist

Тимчасово окуповані Росією українські території перетворились на тоталітарне пекло. Майбутня адміністрація Дональда Трампа повинна пам’ятати про це, якщо пропонуватиме Україні відмовитись від своїх земель.

Завдяки Google Street View можна переглянути частини українських міст, які після повномасштабного вторгнення РФ опинились під російською окупацією. Це, буквально, подорож у часі, адже фото зроблені до вторгнення, а зараз значна частина населених пунктів зруйновані. Там перейменовують вулиці, живуть за російським часом та правилами.

Адміністрація Дональда Трампа, яка офіційно прийде до влади з 20 січня, може наполягати на перемир’ї чи мирній угоді, у межах яких фактично п’ята частина України залишаться під окупацією. І ця частина може значно зрости, якщо армія РФ продовжить свій наступ, який набирає силу.

Аби зрозуміти, чого прагне президент РФ Володимир Путін, потрібно лише поглянути, як живе зараз тимчасово окупована частина України.

Видання поспілкувалось з українським агентом на ТОТ під псевдонімом “Кіріл”. За його словами, ТОТ – це “тюремне суспільство”, адже всі бояться висловити свою думку, перед страхом доносів.

Бути без російського паспорта на ТОТ – це як “бути біженцем на своїй землі”. Майже всі керівні посади обіймають росіяни. Ті, хто має проукраїнську позицію, ризикують відправитись “на підвал”.

Всі сліди про Україну стираються. Навчальні заклади переводять на російську програму, у містах працюють російські молодіжні та воєнізовані організації. За словами Миколи Петрова, автор доповіді для Німецького інституту міжнародних справ та питань безпеки, репресії на ТОТ України у поєднанні з русифікацією мають одну мету – трансформація соціальної і політичної структури території.

Росія окупувала близько 18% української землі. Кримський півострів анексували ще у 2014 році. Частини Донеччини та Луганщини, окуповані з того ж року, офіційно визнали “російськими” у вересні 2022 року.

До цього на цих територіях панувало беззаконня. Мешканці з проукраїнською позицією втікали, а їхнє майно на ТОТ окупанти арештовували. З початком повномасштабного вторгнення під російською окупацією опинились й частини Запорізької і Херсонської областей.

Незадовго до повномасштабної війни, у січні 2022 року, українська влада оцінювала, що в нині окупованих областях (без врахування ТО Криму) проживало 6,4 млн осіб. Станом на зараз, за даними Петрова, близько 3,5 млн.

Навіть самі окупанти визнають, що люди втікають з “нових регіонів”, зокрема торік виїхали близько 100 тисяч осіб.

Щодо Криму, то за словами Петрова, там проживає близько 1,8 млн осіб, однак це з врахуванням росіян, які переїхали туди після 2014 року.

Росія на ТОТ змушує всіх прийняти російське громадянство. Зокрема з 1 січня 2025 року будь-яка особа віком від 14 років, яка не має російського паспорта, вважатиметься іноземцем і буде під загрозою депортації. Загалом без російських документів на ТОТ жити фактично неможливо. Паспорт РФ потрібен, щоб відправити дітей до школи, щоб отримати меддопомогу, пенсії чи інші соціальні виплати.

Окупанти на ТОТ також перереєстрували власність і бізнес на російський лад, відтак, аби зберегти власність, також потрібен паспорт РФ. Деякі українці, які втекли з ТОТ, повернулись, аби вберегти своє майно.

Масові втечі призвели до нестачі робочої сили на ТОТ. Відтак, аби компенсувати це, РФ направляє до України росіян та мігрантів з Центральної Азії. За оцінками Петрова, зараз на ТОТ України таких 40-50 тисяч.

Серед них будівельники, вчителі, медики, адміністратори тощо. Вони погоджуються працювати на ТОТ, бо за це їм добре платять.

Щоб приховати справжню ціну окупації, було створено угоди про партнерство, згідно з якими російські регіони, великі компанії, університети та культурні установи повинні субсидувати тимчасово окуповані українські регіони та подібні установи з власних бюджетів. Ці витрати таємні. Інвестиції заохочуються значними податковими пільгами.

Та попри тотальний контроль, все ж на ТОТ України є місце і для спротиву окупантам.

Зокрема 27 жовтня українські партизани, ймовірно, підірвали залізничний міст у ТО Бердянську. Фіксуються й випадки вбивства колаборантів. Партизанам допомагає Центр національного спротиву (ЦНС).

Та, за словами представника ЦНС “Остапа”, у реальності партизанська діяльність далеко не така, як у кіно. Хоча партизани мають змогу вбити кількох росіян, ціннішими вважаються дані про центри розташування окупантів, адже тоді однією ракетою можна вбити сотні окупантів і знищити їхнє озброєння.

Ідентичність окупованих територій швидко змінюється. Деякі жителі завжди були проросійськи налаштовані. Тепер гноблення, промивання мізків і втеча означають, що баланс ще більше зрушився. Близько 5-30% жителів окупованих Запорізької та Херсонської областей є проросійськими, 20-35% – проукраїнськими, а решта, можливо половина, мають “вичікувальну” позицію, за даними ЦНС.

“Тому ми не повинні вірити в те, що всі вони страждають під окупацією і чекають, коли прийдуть визволителі і їх звільнять”, – вважає Микола Петров.

Міністр оборони України Денис Шмигаль підбив підсумки 32-го засідання у форматі “Рамштайн”. Якщо усі зобов’язання буде виконано, Україні вдасться залучити 45 мільярдів доларів – більше, ніж у будь-якому році від початку повномасштабної війни.

16 грудня представники десятків країн спільно з президентом Володимиром Зеленським підписали документи про заснування Міжнародної комісії з репарацій для України. У реєстрі збитків, які прийме в роботу комісія, вже понад 80 тисяч заяв від громадян, компаній, державних та громадських організацій, котрі постраждали від повномасштабної війни.

Ціни на російську нафту впали до найнижчого рівня з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, оскільки західні санкції змушують нафтову галузь країни пропонувати великі знижки та призводять до падіння світових цін на нафту.

США, Україна та Європа погодили 90% умов мирного плану, проте досі невирішеними залишаються територіальні питання.

Підводне розмінування має забезпечити безпеку акваторій, відновлення економічної активності та захист довкілля, – це зокрема обговорили на конференції “Глибина безпеки – 2025”, під час якої напрацьовано рамкову концепцію розвитку розмінування.