Глава МЗС Фінляндії підтримала Макрона щодо відправлення іноземних військ в Україну

Джерело: Еліна Валтонен в інтерв’ю Financial Times

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен заявила, що президент Франції Емманюель Макрон мав рацію, коли висунув пропозицію відправки військ в Україну, змушуючи Росію лише здогадуватися про межі західної підтримки Києва.

Валтонен зауважила, що у “довгостроковій перспективі західні союзники, звичайно, не повинні нічого виключати”.

Зауваження глави МЗС, які повторюють лідери та офіційні особи країн Балтії, акцентують, як Макрон знайшов прихильність членів НАТО після його нещодавнього звернення до Росії та попереджень про те, що поразка Москви в Україні є “найважливішою для безпеки Європи”.

Десятиліттями більшість країн Центральної та Східної Європи ставилися до Франції з глибокою підозрою через ігнорування інтересів безпеки регіону та залицяння до Кремля.

Навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та доказів широкомасштабних воєнних злочинів, Макрон вважав, що Росію не можна “принижувати”.

Одначе, відтоді він дійшов висновку, що Росія становить загрозу існуванню для ЄС і безпеки Франції.

Французький президент приголомшив своїх союзників у лютому, коли заявив, що буде готовий направити бойові підрозділи, щоб допомогти Україні перемогти Росію.

Читайте також: Макрон прагне домінувати в ЄС у ролі лідера — ЗМІ

Вальтонен наголосила, що не було помилкою змушувати Росію здогадуватися про те, що саме готові зробити прихильники України.

Навіщо нам розкривати всі свої карти? – пояснила вона.

Раніше Інґріда Шимоніте, прем’єр-міністерка Литви, також схвально відгукнулася про намагання Макрона створити “стратегічну двозначність”.

Що мені сподобалося у двох нещодавніх заявах президента Макрона, так це те, що він сказав, що насправді, чому ми повинні нав’язувати собі червоні лінії, коли у Путіна в принципі немає червоних ліній?

Фінляндія та країни Балтії також об’єднуються навколо традиційних французьких ідей щодо того, щоб ЄС відігравав більшу роль у спільних військових закупівлях та співпраці у сфері оборонної промисловості, залучивши підтримку бюджет.

Макрон під час зустрічі з лідерами парламентських фракцій заявив, що підтримка Києва з боку Франції “не має меж”.

Також він 5 березня він заявив, що союзникам України час активізуватися й “не бути боягузами”. Говорячи про вторгнення Росії в Україну, Макрон заявив, що Франція та Чехія “добре усвідомлюють, що війна знову на нашій землі [в Європі], що деякі держави, які стали нестримними, щодня поширюють свою загрозу нападу на нас ще більше, і що нам доведеться жити відповідно до історії та мужності, якої вона вимагає”.

Згодом він знову висловився щодо відправлення військ своєї держави в Україну. Про позицію Макрона повідомив представник комуністичної партії Фаб’єн Руссель, який був присутнім на зустрічі президента Франції з парламентськими партіями. За словами Русселя, Макрон заявив про готовність відправити французьких військових до України, якщо війська РФ просунуться до Києва чи Одеси.

На що радник президента США з питань нацбезпеки Джейк Салліван заявив, що президент Франції Емманюель Макрон має абсолютне право розглядати можливість відправки військ на територію України.

20 жовтня у вечірньому відеозверненні президент Володимир Зеленський анонсував нові пакети підтримки від партнерів, а також перемовини щодо санкцій проти РФ.

Новокуйбишевський нафтопереробний завод “Роснефти” 19 жовтня призупинив первинну переробку нафти після атаки дронів.

Сполучені Штати поки не приєдналися до ініціативи G7 щодо використання заморожених російських активів для фінансування України. Американські посадовці пояснили своє рішення ризиками для стабільності ринків.

Щоб Росія гіпотетично змогла повністю окупувати Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку області, їй доведеться воювати щонайменше до червня 2030 року. Про це свідчать розрахунки видання The Economist, котре проаналізувало темпи просування російської армії.

Румунія завершує розроблення оновленої Стратегії національної оборони на 2026–2030 роки, яку до 26 листопада мають розглянути Вища рада нацоборони (CSAT) та парламент.