Росія готова скористатися політичним розколом в Україні – The Economist

Джерело: The Economist

ЗМІ зазначають, що попри те, що в Україні триває повномасштабна війна з російськими окупантами, до країни повертається політичне життя, зокрема – розбіжності між владою та військовими, чим прагне скористатись Кремль.

Голова Українського інституту національної пам’яті та захисник України Антон Дробович отримав пропозицію стати заступником міністра культури України.

Він не відкинув пропозиції відразу, але його розуміння політичної ситуації в Києві було достатньо, щоб посіяти сумніви. Чи зможе він пережити нові ідеологічні чвари, брифінги та бюрократичні баталії? Відповідь була “ні”, тому Дробович вирішив повернутись на фронт.

“Я вирішив, що маю важливішу роботу на передовій”, – сказав він.

Дробович є одним із багатьох українців, які живуть у двох світах, що дедалі більше відрізняються: похмурій реальності окопної війни і все більш агресивному політичному полі битви у Києві.

Коли Росія почала вторгнення в лютому 2022 року, конкурентна політика впала у сплячку. Проте вона повернулась, коли загроза існуванню України зменшилася пізніше того ж року.

Опозиційний нардеп Ярослав Железняк каже, що все ще існує широка згода щодо фундаментальних питань національної безпеки. Але відомий депутат із партії “Слуга народу” каже, що політична штовханина вже зробила Україну “нестабільною”.

Помилки робляться з усіх боків. А президентські спроби “централізувати прийняття рішень” і “закрити інакомислення” мають протилежний ефект.

Тріщини виникли не лише в політиці, але, що найбільше тривожить, між військовим і політичним керівництвом.

Відносини між президентом України Володимиром Зеленським і Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним називають жахливими.

Вперше про розбіжності в думках стало відомо влітку минулого року. Нещодавнє відверте інтерв’ю The Economist з Залужним, у якому він заявив, що війна в Україні зайшла в глухий кут, вивело цей конфлікт відкрито.

Зеленський публічно дорікнув йому за такі заяви. В одному з наступних інтерв’ю він, мабуть, попередив Залужного, щоб той тримався військових справ, а не “займався політикою”.

Високопоставлене джерело в уряді припускає, що відкритий конфлікт у керівництві був “передбачуваним” результатом контрнаступальної операції, що застопорилася і “не пішла за планом”.

Джерело каже, що Залужний, ймовірно, був нерозумним, коли суперечив більш оптимістичним публічним позиціям Зеленського, але мало хто в уряді міг би сперечатися з його тверезими висновками.

Зараз ведеться звинувачення щодо того, хто винен у невдачі.

“Політики кажуть, що їхні генерали – придурки, вишколені в Радянському Союзі. А генерали кажуть, що політики – придурки, які заважають. У перемоги багато батьків, але ніхто не хоче відповідати за тупикову ситуацію”, – зауважило джерело.

Іншим фактором є повідомлення про кримінальне розслідування щодо оборони півдня України. Це був єдиний район, де російські війська змогли здобути швидку та надзвичайно важливу перемогу в лютому та березні 2022 року, створивши новий сухопутний коридор до Криму за кілька тижнів.

Українські зрадники допомагали наступу. Мости не підірвали, як мали. Армія також була погано підготовлена. Згідно з деякими повідомленнями, Залужного на цей час називають лише свідком розслідування, але це може змінитися на щось серйозніше.

Союзники кажуть, що можливість кримінального звинувачення спрямована на те, щоб тримати його “на короткому повідку”. Його участь у ЗМІ можна розглядати як страховий поліс, припускає джерело в Генштабі.

Залужний не декларував жодних політичних амбіцій, а його кілька кроків на політичну арену були зовсім не спритними. Це не означає, що він не становить загрози для Зеленського.

Президент, який у 2019 році був лише коміком, знає, як швидко українське суспільство може формувати та зламати своїх лідерів.

Внутрішнє опитування, з яким ознайомився The Economist, свідчить про те, що президент, якого колись хвалили за роль у захисті країни, заплямований корупційними скандалами в його уряді та занепокоєнням щодо напрямку розвитку країни.

Цифри, датовані серединою листопада, свідчать, що довіра до президента впала до 32%, тоді як Залужному довіряють 70% опитаних. Також українці більше довіряють і очільнику ГУР МОУ Кирилу Буданову: його рейтинг 45%.

Те саме опитування показує, що Зеленський ризикує програти президентські вибори, якщо його суперником буде Валерій Залужний.

Українське суспільство, мабуть, не сприйняло б жодного неспровокованого виклику. Зараз 8 із 10 українців проти самої ідеї проведення виборів, які мали відбутися в березні наступного року.

Президент їх також виключив, посилаючись на воєнний стан. Але падіння його рейтингів ще може переконати його змінити свою думку. Російська пропаганда, безсумнівно, буде нарощуватись, якщо вибори не відбудуться.

Джерела в українській розвідці кажуть, що Росія вже намагається заробити на амбіціях і напруженості. Андрій Черняк, речник ГУР, заявив про докази, які демонструють нові російські стратегії для різних груп населення: одна – для зміцнення підтримки в Росії; інша – підірвати довіру до Заходу; і третя – для посилення невдоволення в Україні.

За його словами, для українських солдатів проводиться окрема кампанія з дезінформації з глибокими фейковими відео, які нібито показують, як командири різних рівнів заохочують своїх підлеглих здаватися.

“Росія не змогла зробити те, що їй потрібно було зробити на полі бою, але тут вона досягла справжнього успіху”, – сказав Черняк.

Високопоставлене джерело в уряді припускає, що російська пропаганда набула популярності, тому що у неї є матеріал для гри. Корупція є, визнає він. Менеджмент часто неефективний. Україна недостатньо перевела свою економіку на воєнний стан.

Проте у випадку повалення Зеленського виграє лише Кремль.

“Деякі наші політики недостатньо турбуються про російську загрозу, і це мене злить. Вони думають, що можуть претендувати на владу, знищити Зеленського, і це не матиме жодних наслідків”, – зауважило джерело.

Служби безпеки ліквідували більшість важелів російського впливу з початку війни, додало джерело. Найефективнішими важелями тепер стали самі українці.

На лінії фронту Росія насолоджується відносно хорошим періодом війни. Вони задовільняють свої потреби у живій силі, набираючи до лав армійців ув’язнених. Зокрема нещодавно було помилувано канібала, який погодився воювати проти України.

Україна ж, навпаки, намагається мобілізувати широке населення. Під час мобілізації набирають таку кількість осіб, яка майже покриває природні втрати на передовій. Але якщо більшість мобілізованих на початку війни знали, за що воюють, то зараз у новобранців немає такої мотивації, і мобілізація нових військовозобов’язаних стає все важчою. Політична напруга навряд чи допоможе цьому процесу.

Сумніви вдома та за кордоном щодо напрямку війни також починають досягати захисників на передовій.

Схоже, що вони не змінили поведінки чи моралі суттєво, принаймні поки що.

“Людям під вогнем було байдуже, сварився Залужний із Зеленським, чи ні”, – зауважив один з командирів.

Дробович погоджується з цим. Коли він розмовляє з товаришами на фронті, ніхто не говорить про необхідність повертатися до Києва “лагодити політику”. Обговорюється лише те, щоб залишитися в живих.

Для цієї когорти українців немає жодних сумнівів у ризику, який все ще становить ворог.

“Росія ставить перед нами просте питання: життя або смерть. Це дозволить нам боротися, незалежно від того, що станеться в Києві чи Вашингтоні”, – наголосив Дробович.

• На тлі початку другої зими після повномасштабного російського вторгнення та повільного контрнаступу ЗСУ, все більше українців охоплює розпач, а рейтинг президента України Володимира Зеленського – падає.