Депортували до 150 тис. українців: 79 років тому розпочалась операція «Вісла»

Джерело: УІНП, “Історична правда”

28 квітня 1947 року розпочалася операція “Вісла”, в ході якої польська комуністична влада депортувала все українське населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель.

Що передувало

Після вигнання нацистів зі Східної Європи у 1944-1945 роках у регіоні встановилися прокремлівські комуністичні уряди. Вони швидко почали репресії проти населення, зокрема масові депортації.

9 вересня 1944 року польський Комітет національного визволення та уряд УРСР підписали угоду про “обмін населенням”: українців переселяли до УРСР, а поляків – до Польщі.

У 1944–1946 роках до УРСР примусово переселили понад 480 тисяч українців. Після завершення угоди в Польщі залишалося ще близько 150 тисяч українців, але Радянський Союз відмовився їх приймати. Тому вирішили переселити їх у західні та північні райони, які до 1945 року належали Німеччині.

Підготовка до цього почалася в другій половині 1946 року. Влада повідомляла, що польське населення в районах дій УПА підтримує повне виселення українців – або до СРСР, або на захід країни.

Восени почали складати списки українських сімей, які залишилися або повернулися після попередніх переселень. Частина людей переховувалася, а потім поверталася додому, що влада вважала загрозою. Оскільки СРСР більше їх не приймав, було вирішено навесні провести нову хвилю переселення – розселити  українців окремим родинами по різних регіонах Польщі, щоб вони швидше асимілювалися.

Привід і початок операції

28 березня 1947 року українські повстанці з засідки вбили віцеміністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського – це стало формальним приводом для депортації українців.

Саме вбивство викликає питання. Вказується, що у тому бою проти 50 поляків стояло 150 повстанців, з кулеметами й мінометами. При цьому вбили лише генерала та трьох солдатів, нападників одразу назвали “бандою УПА”, хоча слідство закінчили тільки через три тижні.

Уже 29 березня Політбюро ЦК Польської робітничої партії ухвалило рішення про депортацію українців. У ньому зазначалося, що переселення є наслідком убивства генерала і здійснюється для боротьби з українським підпіллям.

Спочатку операцію називали “Схід” і планували як поєднання депортації та бойових дій проти УПА. Згодом її перейменували на операцію “Вісла” і створили оперативну групу чисельністю близько 21 тисячі військових.

Попри заявлену мету боротьби з повстанцями, справжньою ціллю було повне виселення українців. Підпілля налічувало приблизно 2 тисячі осіб – у десять разів менше, ніж військових. До того ж польські війська прив’язувалися саме до населених пунктів, а не до повстанських відділів.

Депортація українців в рамках акції “Вісла”, квітень 1947 р. Фото: AIPN

У планах прямо вказувалося, що мета – “остаточне розв’язання української проблеми в Польщі”.

Вже після завершення операції з’ясувалося, що частину українців у Люблінському воєводстві спочатку не виселили, бо там не було підпілля. Однак згодом влада наказала депортувати і їх – “не зважаючи на ступінь лояльності та партійну приналежність”. У таємній директиві від 10 листопада 1947 року зазначалося, що головна мета переселення – асиміляція українців у польському середовищі, причому навіть рекомендувалося не вживати щодо них назву “українці”.

Як виселяли українців

Операція розпочалася 28 квітня й тривала до 29 липня 1947 року.

Польські військові частини брали села у кільце, населенню повідомляли про негайне переселення та давали від 30 хвилин до 4 годин на збір речей. Більшість була не готова й дезорієнтована, багато людей працювали в полі, коли їх застали такі новини.

Депортація українців в рамках акції “Вісла”, квітень 1947 р. Фото: AIPN

Після цього населення під конвоєм військових відправляли на так звані збірні пункти, де перевіряли “неблагонадійних” і складали списки депортованих та їхнього майна.

Сім’ї підозрюваних у симпатіях до українського підпілля або арештовували одразу, або селили не більше однієї у населеному пункті.

Інших українців вивозили далеко від кордону й розселяли малими групами (до 10% місцевого населення), щоб вони швидше асимілювалися. Їм обмежували пересування, а тих, хто намагався повернутися додому, відправляли до табору в Явожному, де проводили допити й катування – там утримували близько 4 тисяч людей.

Концтабір Явожно. Фото: Вікіпедія

Українців переселили на північ і захід Польщі – на території, звідки виселили німців після війни. Там житло часто було зруйноване або занедбане, інколи одне господарство ділили між кількома сім’ями. Через це люди змушені були жити у важких умовах і самостійно все відновлювати.

З роботою теж було складно, тому більшість людей займалися сільським господарством, допомагали під час жнив, доглядали худобу.

Умови життя не були прямо спрямовані на фізичне знищення людей, але підштовхували до асиміляції та ускладнювали будь-який опір владі.

Наслідки операції

За три місяці операції малу батьківщину втратили від 137 до 150 тисяч осіб.

Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі. Зафіксовано, що під час акції польські військові спалили щонайменше 13 українських сіл повністю і ще одне частково.

З квітня до липня 1947 року оперативна група “Вісла” провела:

357 бойових акцій;

ліквідувала 1509 повстанців;

знищила 1178 бункерів і криївок;

заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні;

3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно (з них 823 жінки, 27 священників);

унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців.

Фото: УІНП

• 28 квітня відзначають Всесвітній день охорони праці, Міжнародний день пам’яті всіх жертв праці, День біологічного годинника, День порятунку жаб та Всесвітній день пінхол-фотографії . Християни цього дня вшановують пам’ять святих мучеників Максима і Дади.

• депортація українців,
• операція Вісла,
• Польща,
• Україна